Ключові моменти:
- В Одесі 30 років тривала війна двох найвпливовіших газет міста
- «Одеський листок» і «Одеські новини» формували журналістику всієї імперії
- Саме тут починали Дорошевич, Жаботинський і Корній Чуковський
- Газетна битва завершилася після приходу радянської влади
Про історію легендарного суперництва між «Одеським листком» і «Одеськими новинами» у новому випуску проєкту, присвяченого історії Одеси, розповідає журналістка та ведуча Youtube-каналу «Одеського життя» Ірина Полякова. Відео присвячене маловідомим сторінкам медійної історії Одеси — від газетних сенсацій і боротьби з цензурою до появи журналістів, які згодом стали зірками всієї імперії.
У матеріалі використано факти зі старих одеських газет, історичних спогадів, архівних публікацій та досліджень історії міської преси. Частина сюжетів, що пролунали у відео, сьогодні виглядає майже неймовірно — але саме так формувався знаменитий одеський стиль журналістики: емоційний, гострий і дуже конкурентний.
Як Одеса перетворила газети на справжню міську пристрасть
Наприкінці XIX століття в Одесі ще не було ані телебачення, ані соцмереж, ані стрічок новин у смартфоні. Але місто вже жило інформаційною гонкою. Щоранку тисячі одеситів купували свіжі газети, сперечалися про журналістів у кав’ярнях та чекали нових скандалів.
Головними суперниками стали два видання — «Одеський листок» та «Одеські новини». Саме між ними майже тридцять років тривала найгучніша медійна війна Півдня імперії.
— Кожного ранку одесит виходив на вулицю з одним питанням — яку газету сьогодні купити, — розповідає у відео Ірина Полякова.
Редакція «Одеського листка» містилася у знаменитому будинку на Ланжеронівській із баштою та годинником. Це була справжня фабрика новин: друкарське обладнання з Німеччини, ротаційна машина з Парижа і величезні для того часу наклади — до 40 тисяч примірників.
Читайте також: «Лопни, але тримай фасон»: як Одеса стала столицею стилю (відео)
Василь Навроцький і перший автомобіль імперії
Господарем «Одеського листка» був Василь Навроцький — одна з найяскравіших постатей тодішньої журналістики.
Він приїхав до Одеси практично без грошей, працював у друкарні, а згодом ризикнув викупити збиткову газету оголошень. За кілька днів молодий підприємець обійшов торгові фірми міста та зібрав величезну суму передоплати за рекламу.
Саме Навроцький одним із перших зрозумів: медіа — це не лише тексти, а й швидкість.
1891 року він привіз до Одеси перший автомобіль у всій імперії — французький Panhard-Levassor. Поки перехожих попереджав хлопчик із червоним прапором, репортери «Листка» вже мчали на місця подій раніше за конкурентів.
«Газетний лев на бензиновому ходу — отакий був масштаб людини», — каже ведуча.
Чим «Одеські новини» відрізнялися від конкурентів
Якщо «Листок» робив ставку на емоцію, скандали та гучні розслідування, то «Одеські новини» обрали зовсім іншу аудиторію.
Їхнім керівником був Ізраїль Хейфец — юрист, театральний критик та прихильник інтелігентної журналістики. Видання орієнтувалося на студентів, інтелігенцію та читачів, яким було цікаво не лише міське життя, а й події світу.
Газета мала власних кореспондентів у Лондоні, Римі та Берні — нечуваний рівень для провінційної преси того часу.
У «Новинах» друкували матеріали про науку, економіку, культуру та міжнародні події. А ще — гострі карикатури та аналітику.
При цьому річна передплата в обох газет коштувала однаково — десять рублів. Жодне видання не хотіло визнавати себе дешевшим за конкурента.
Читайте та дивитесь також: Одеський «Бермудський трикутник». Куди зникають літаки та що бачили давні греки?
Як журналісти Одеси створювали нову пресу
Одним із головних козирів «Одеського листка» став журналіст Влас Дорошевич, який писав під псевдонімом Фігаро.
Саме він запровадив знаменитий «короткий рядок» — динамічний стиль коротких і різких фраз, який потім вплинув на всю одеську літературну школу.
Коли в місті вимкнули воду, Дорошевич написав: «Рекомендую терміново заснувати товариство порятунку тих, хто гине від спраги». Одесити сміялися, а чиновники — червоніли.
Після одного особливо гострого фейлетону журналіста навіть наказали вислати з міста за 24 години. Але це не завадило йому продовжити співпрацю з газетою вже з Петербурга.
Саме в одеських газетах починав працювати і молодий Микола Корнейчуков. Для першої публікації він вигадав собі псевдонім — Корній Чуковський. Згодом це ім’я стало офіційним.
«Газета — це не папір і не друкарська машина. Перш за все — це люди», — наголошує Ірина Полякова.
Чому конкуренти ставали союзниками
Попри жорстке суперництво, обидві редакції часто об’єднувалися перед спільною загрозою — цензурою.
Кожен номер газет проходив перевірку цензорів. За «небезпечні» тексти накладали штрафи, конфісковували тиражі та навіть закривали видання.
Особливо діставалося «Одеським новинам» через їхній вільнодумний тон.
Але коли влада починала тиснути на пресу надто відверто, конкуренти несподівано ставали союзниками. Так було 1918 року після закриття газети «Південна думка». І «Листок», і «Новини» майже одночасно виступили на захист свободи слова.
Як завершилася тридцятирічна газетна війна
Фінал цієї історії настав після встановлення радянської влади в Одесі у 1920 році.
Нова система не потребувала незалежної журналістики, гострих фейлетонів чи конкурентної преси.
«Одеський листок» закрили як «рупор буржуазії». «Одеські новини» теж ліквідували — уже як ідеологічно ворожу меншовицьку газету.
Так завершилася одна з найяскравіших медійних епох в історії Одеси.
Проте головний результат цієї боротьби залишився.
— Поки два табори воювали — вони не могли дозволити собі брехати чи лінуватися. І головним переможцем залишився читач, — підсумовує Ірина Полякова.
Що ще можна дізнатися з відео Ірини Полякової
У повному випуску на YouTube-каналі «Одеського життя» можна дізнатися ще більше деталей про легендарні одеські газетні війни:
- як редакції полювали на чиновників і влаштовували журналістські «сафарі»;
- чому один невдалий друкарський набір ледь не спричинив політичний скандал із мером Одеси;
- як редактори-конкуренти опинилися разом у кошику повітряної кулі над містом;
- чому одесити часто купували одразу дві ворогуючі газети;
- як газетна конкуренція допомогла сформувати традицію незалежної журналістики в Одесі.
Дивіться повне відео з Іриною Поляковою, щоб глибше зануритися в атмосферу старої Одеси та її найгучніших газетних баталій.
Ще статті за матеріалами відео «Одеського життя»:
