Зі статті ви дізнаєтесь:
- Чому Ближні та Дальні Млини залишилися без жодного млина
- Як одеські мірошники переносили виробництва через порто-франко та митні кордони
- Чому вулицями Дальніх Млинів текли ріки коньяку Шустова
- Як район хотіли перейменувати на «Велику Воронцовку», та чому цього не сталося
Редакція видання «Одеське життя» продовжує цикл відео про справжню, непарадну історію Одеси — без міфів, туристичного глянцю та шаблонних маршрутів. У новому випуску журналістка Олена Кудряшова досліджує Ближні та Дальні Млини — райони, назви яких знають майже всі одесити, хоча самих млинів тут давно не залишилося.
Під час підготовки відео використано архівні матеріали одеських краєзнавців, публікації Михайла Мейзерського, Олега Губаря, Сергія Брайка, Фелікса Каменецького, Тетяни Донцової та інших дослідників історії міста. У сюжеті поєднуються міська топографія, спогади мешканців, архівні фото та маловідомі факти про один із найконтрастніших районів Одеси.
Район Одеси, де від млинів залишилась тільки назва
Одеса завжди жила за власною логікою. На Фонтані немає фонтанів, на Молдаванці давно не чути молдавської, а Ближні та Дальні Млини вже понад століття існують без жодного млина. Проте саме ці дивні топоніми найкраще розповідають справжню історію міста.
Ще двісті років тому на околицях тодішньої Одеси працювали понад два десятки вітряків. Вони перемелювали зерно на борошно, яке через порт відправляли до різних країн Європи. Саме млини дали назву величезним територіям, що поступово обростали житлом, складами, фабриками та робітничими кварталами.
Перші млини стояли поблизу тодішньої Овідіопольської рогатки — прикордонного блокпоста на межі міста. Сьогодні це район перехрестя Болгарської, Мечникова та Костецької. Саме там виник топонім Старі Млини, про який нині знають переважно краєзнавці.
Історики припускають, що частину млинів почали переносити далі від центру після запровадження порто-франко. Підприємці намагалися уникати високих мит і переносили виробництва за межі митного кордону.
Згодом дерев’яні вітряки поступилися місцем паровим механізмам, а ще пізніше — заводам та фабрикам. Але назви районів пережили і порто-франко, і революції, і радянську індустріалізацію.
Ближні Млини: тихий острів посеред великої Одеси
Сьогодні Ближні Млини — це затишний район приватної забудови між залізницею, Люстдорфською дорогою та територією колишнього заводу «Краян». На відміну від гамірної Молдаванки, тут досі зберігається атмосфера старої одноповерхової Одеси.
Історія району різко змінилася після будівництва залізниці у 1865 році. Колії та великі промислові об’єкти фактично відрізали Млини від центру міста. Саме тоді район поступово перетворився на відокремлену «тиху гавань», де селилися переважно залізничники.
На відміну від бідних передмість, тут будували добротні будинки у стилі неокласицизму. Місцеві жителі навіть настільки повірили у перспективність району, що просили міську владу перейменувати його на «Велику Воронцовку». Проте міська дума цю ініціативу не підтримала.
Пам’ять про промислове минуле збереглася у назвах вулиць. Наприклад, центральна вулиця району носить ім’я підприємця Федора Пішеніна, який володів тут одразу трьома млинами.
У ХХ столітті район пережив масштабну перебудову. Для розширення заводу «Краян» знесли частину старої забудови, а на місці історичних кварталів з’явилися радянські виробничі комплекси.
Попри це, Ближні Млини зберегли особливу атмосферу. Тут народилися письменниця Тетяна Тесс, космонавт Георгій Добровольський, а також певний час жила Анна Ахматова.
Молочне королівство та наліт Япончика
Після зникнення вітряків Ближні Млини несподівано стали одним із центрів молочної торгівлі Одеси. Щоранку місцеві жителі везли бідони зі свіжим молоком на знаменитий Олексіївський ринок.
Для молочниць навіть звели окремий цегляний корпус. Цей бізнес став важливою частиною економіки району.
Одночасно Ближні Млини поступово ставали частиною кримінальної історії Одеси. У 1917 році банда Мішки Япончика здійснила гучний наліт на місцеве поштове відділення. Злочинці перевдягнулися у форму революційних матросів, тому мешканці до останнього не могли зрозуміти — це офіційний «революційний обшук» чи звичайне пограбування.
У 1960-х роках район ледь не втратив свій історичний вигляд. Радянська влада планувала забудувати територію типовими багатоповерхівками. Втім, масштабним планам завадили ґрунтові води, тому більша частина старої забудови дивом збереглася.
Дальні Млини: район заводів, трамваїв та коньяку
Дальні Млини мають парадоксальну назву — фактично вони розташовані ближче до центру, ніж Ближні. Але «дальніми» їх почали називати після появи ще ближчих до міста Старих Млинів.
Район формувався як великий промисловий пояс Одеси. Тут працювали Джутова фабрика, завод поршневих кілець, дріжджовий завод, макаронна фабрика та легендарний коньячний завод Шустова.
Головною транспортною артерією району довгий час залишався 11-й трамвайний маршрут. Старі вузькоколійні вагони буквально протискалися між парканами та будинками. Для багатьох одеситів саме цей трамвай став одним із символів Дальніх Млинів.
Особливе місце в історії району займає завод Шустова. Саме тут під час відступу німецьких військ у 1944 році сталася майже легендарна історія. Після обстрілу величезних дубових бочок вулицями та підвалами потекли ріки коньяку. Місцеві мешканці збирали дорогий напій відрами та бідонами просто посеред руїн і обстрілів.
Парк Савицького та зникла велич Одеси
Навіть серед індустріальних кварталів Дальніх Млинів існували свої несподівані оази. Однією з них став парк Савицького, створений підприємцем Григорієм Савицьким-Воєводським.
Колись тут був декоративний сад із альтанками, рестораном, ставком і навіть літаком Ту-104Б, у якому дітям показували мультфільми. У вихідні в парку влаштовували танці та працював літній кінотеатр.
Проте з часом парк занепав, а ставок перетворився на заболочену низину.
Ще однією втраченою пам’яткою району став величезний неоготичний собор Святого Климентія на Балківській. У 1930-х роках радянська влада його підірвала.
Саме такі історії сьогодні формують справжню пам’ять про Млини — райони, де за старими воротами та двориками досі ховаються сліди великої одеської історії.
Наприкінці відео журналістка Олена Кудряшова нагадує: Ближні та Дальні Млини — це не просто географія Одеси, а окремий світ зі своїми легендами, трагедіями, промисловими міфами та особливою атмосферою старого міста.
Повний випуск варто подивитися хоча б заради архівних фото, старих мап, спогадів мешканців та деталей, які неможливо повністю передати у тексті.
Що ще можна побачити у відео, але не увійшло до статті
- Історію порто-франко та митних кордонів
- Історію легендарного 11-го трамвая
- Побут комуналок Дальніх Млинів після війни
- Історію радянських перебудов району
- Історії про одеських мірошників та промисловців
- Історію знищеного собору Святого Климентія
Читайте також і дивіться:
