Ключові моменти:
- Магнітні пастки та бомби з неба: нові тактики мінування, які долають наші моряки.
- Смертельний «сюрприз» на дні: чому навіть збитий над морем дрон залишається загрозою.
- Міни всередині шахедів: як росіяни дистанційно мінують одеські порти.
- Війна роботів під водою: командир з позивним Ктулху про нові методи розмінування.
- ВМС усувають мінну загрозу у Чорному морі за допомогою роботизованих комплексів.
Командир підрозділу протимінної боротьби з позивним Ктулху розповів «Одеському життю», як дрони Seafox шукають вибухівку, чому в цій справі геймери кращі за звичайних солдатів і як виглядає смертельно небезпечна математика підводної війни.
Росіяни використовують нові способи мінування
– Зважаючи на успішне знищення ворожих кораблів, мінування за допомогою російських суден тепер не відбувається, – розповідає Ктулху. – Натомість ворог використовує для цього повітря: бомбардувальники та БпЛА (шахеди). Тож коли літаки в морі, зростає також і мінна небезпека, насамперед для зернового коридору. Вони скидають КАБи зі спеціальним модулем, який дозволяє ці бомби кидати на доволі велику відстань, у той час як самі літаки залишаються на безпечній для ураження відстані.
Шахеди росіяни також доволі успішно використовують для мінування.
– Міни, що розташовуються всередині їхніх БпЛА, реагують на біомагнітне поле або на акустичні подразники, – зазначає військовослужбовець. – Тож такими шахедами може бути замінована навіть акваторія порту.
БпЛА падає разом з бойовою частиною (далі – БЧ) у море, лягає на дно і чекає, поки над ним не пройде щось акустичне і бойова частина не спрацює.
– До того ж БЧ має надміцну капсулу, тож недостатньо підбити шахед, треба попасти саме у міну.
Чорне море нині найнебезпечніше
На жаль, наше море переповнене і сучасними мінними загрозами, і історичними.
– Наразі воно є найзамінованішим з-поміж інших, – констатує Ктулху. – Чого у ньому тільки немає: уламки шахедів, КАБів, ракет, міни часів Другої світової війни, зокрема якірні, загалом тисячі небезпечних об’єктів.
Лише підрозділи протимінної боротьби (далі – ПМБ), працюючи на шляхах зернового коридору та в акваторіях портів, знешкодили сотні небезпечних предметів. Для розмінування більших територій знадобляться роки й набагато більше техніки та людей, кажуть військові.
Раніше тральщики – тепер і роботи
Сучасна війна – роботизована. Якщо говорити про розмінування, раніше це робили здебільшого за допомогою водолазів і тральщиків, зараз українські ПМБ залучають роботизовані системи.
– Це дозволяє вберегти людей. Ми використовуємо різні апарати й комплекси, – зазначає офіцер. – Один з основних наших помічників – автономний підводний апарат Seafox, розроблений німецькою компанією Atlas Elektronik.
– Він добре себе зарекомендував, працює у радіусі до 1 км, це доволі безпечна для екіпажа відстань. Перебувати під водою здатний до 2 годин, в залежності від маршруту, занурюється на глибину до 300 метрів та розвиває швидкість до 6 вузлів. Якщо раніше водолази були задіяні на всіх етапах роботи (для пошуку, ідентифікації, знешкодження та знищення об’єктів), то зараз її левову частку виконує техніка.
За словами Ктулху, знищення мінної загрози відбувається у кілька етапів. Перший тип дрону знаходить сонарами бокового огляду підозрілий предмет, потім туди запускають Seafox для розпізнавання.
– Ми на поверхні бачимо картинку у режимі реального часу і можемо зрозуміти, що на дні: міна, уламок, каміння чи щось інше. Далі розмірковуємо, як будемо знешкоджувати предмет. Наприклад, якщо це міна із сучасним датчиком, це підвищує рівень небезпеки, тож можемо знищити об’єкт роботизованою системою: підводимо дрон, залишаємо заряд і дистанційно підриваємо.
Секунду рухаємося – три стоїмо: особливості роботи розмінувальників моря
Підрозділ протимінної боротьби, яким керує Ктулху, – це водолазна команда, оператор дронів та інші члени екіпажу.
– Робота насамперед дослідницька, – каже Ктулху. – Нарізати район на квадрати, методично, метр за метром, його відпрацювати, спираючись здебільшого на дані розвідки.
Працюють розмінувальники переважно вдень, адже навіть у світлий час доби не можна бути на 100 відсотків впевненими у тому, що все розмінували: предмети можуть бути замасковані. До того ж якщо людина працює багато годин поспіль, вона банально втомлюється.
– Ми завжди переглядаємо відзнятий матеріал, і роблять це дві людини, щоб око не «замилювалося». Хоча й існують автоматизовані системи та програмне забезпечення, яке може виконувати частину цієї роботи замість людини, але техніка також може помилятися. А помилки у нашій роботі дорого коштують. Вода – дуже агресивне середовище: тиск, різний рівень прозорості, температурний режим.
Ктулху пояснює: датчик, який стоїть на міні, може використовуватися як акустично, так і магнітно, вібраційно, тож на що саме він реагуватиме – питання.
– Отже першими ми намагаємося до об’єктів направляти дрони, а вже потім людей. Водолази на собі мають спорядження, сонар, вибухівку, тому повинні дуже повільно та обережно підходити. Водолаз біля об’єкта 1 секунду рухається – три секунди стоїть на місці.
Та й дронову небезпеку ніхто не скасовував. Інколи доводиться згортати роботу, щоб уникнути зустрічі з ворожим БпЛА.
– Обстеження тих самих ділянок ми проводимо регулярно, адже шторм, течія – і об’єкти переміщуються, особливо якірні міни.
Як готують шукачів морських мін
– Оскільки ми працюємо з новітніми системами, дронами, програмним забезпеченням, то найцінніші кадри для нас – мобілізовані, які мають досвід роботи з комп’ютерними системами, та, як не дивно це звучить, – геймери. І чим різноманітніший цивільний комп’ютерний досвід в оператора, тим краще він працює. Це не про «стріляти-штурмувати», це про цифри, алгоритми, аналіз. Такою, до речі, була і моя мотивація, – згадує Ктулху, – я не уявляв себе в арті чи в піхоті, тому й обрав те, чим займаюся зараз.
У водолазів, звісно, інша підготовка. Тут ключовим є міцне здоров’я, мотивація та відповідний характер.
– Тому чекаємо на цивільних: спортсменів і комп’ютерників.
Читайте також: Сморід та стоки в морі: з чим Одеса зустрічає пляжний сезон 2026 року.
