І сьогодні ми зазирнемо в справжню одеську комунальну квартиру, де зникнення звичайного чайника перетворюється на справжнє розслідування – з підозрюваними, алибі та, звісно, фірмовими жартами.
– Я не зрозуміла! Хто спионЕрив мій чайник. Тільки шо тут стояв. Фіма – це явно ти.
– Чо це відразу я?
– Не «чо», а «шо»! Бо ти, трохи, ушкоджений. Тебе життя образило.
– Софіє Марківно, не треба про сумне.
– Де мій чайник?
– А чим ви доведете, шо він ваш? Не треба було всім чайники однакові купувати.
– Це Циперович винен. У нього на складі госптоварів тільки такі чайники трапилися.
Читайте також: Шашлик із «вогником»: в Одесі чоловік роздмухав мангал уламком збитого дрона
– Треба підписати, щоб не плутатися.
– Я на свій прив’язала бантик… рожевий.
– Ти краще на Моню свого прив’яжи бантик… на одне місце. Щоб вся вулиця знала, шо місце зайняте.
– Це вам на язик потрібен бантик… з булавкою.
– Леді, не сваріться. Ось він, ваш чайник стоїть, на підвіконні. З бантиком.
– Це не мій. Мій з рожевим бантиком, а цей – з зеленим.
– Тоді це Ізольда переплутала, у неї дальтонізм.
– Ой, не треба хорошу жінку підозрювати у всяких дурницях.
– Дальтонізм – не дурість, це хвороба.
– Тим більше, не треба всякі хвороби направо-наліво розповідати. Може, це секретний секрет.
– Софо, вам чайник навіщо?
– У сенсі «навіщо?»
– У сенсі зараз.
– А. Ну чай попити.
– Налийте з мого. Мій тільки закипів.
– Дякую. Ось всі сусіди, наче порядні люди, а чайник стирили.
По темі: Одеський гумор: парасолька, сусіди та нескінченні комунальні пристрасті
– Та не стирили. Просто випадково прихопили. Повернуть вам ваш чайник.
– Чайник-то повернуть, а осадок залишиться.
– Треба підписати. Або печатку поставити.
– Фіма, ви зі своїми печатками задовбали. Як відкрили артіль із виробництва печаток, так і сунете їх по всякому поводу.
– Софо, вам чай з лимончиком чи з коньячком… плеснути?
– Мені і того, і того… І можна без хліба.
– Леді, Циперовичу на склад прийшли хороші касрУлі. Брати будемо.
– Брати будемо, тільки одразу підписувати пофамільно.
– Краще поквартирно, так фарби менше піде.
Марина ГАРНІК
