Сестра загиблого військового Сергія Вінницького створила петицію про надання йому звання “Герой України”. Оскільки вважає, що кожен захисник зі зброєю вартий цього високого звання. Петиція зібрала необхідні 25 тисяч голосів і зараз її має розглянути президент.
Сергій Вінницький, родом з Одеси, з перших днів повномасштабного вторгнення став зі зброєю в руках на захист України. Про це розповіла його сестра Ольга Ананченко колегам із “Суспільне. Одеса”.
Саме вона з донью і розмістила петицію.
Я створила петицію разом з донькою, бо вважаю, що всі хлопці заслуговують на таке високе звання, оскільки вони всі герої. Особливо, на мою думку, ті, які пішли захищати Україну в перші дні, —
вважає Ольга.
Вона згадує, що уже 27 лютого 2022 року Сергій був у військкоматі. А 1 березня того ж року його зарахували до 35-ї бригади морської піхоти.
До повномасштабного вторгнення він проживав у селі Доброолександрівка Одеського району, працював будівельником.
Він не служив раніше. Після школи закінчив училище. Працював будівельником — працював у Парижі та Угорщині. Він пішов добровольцем. Знаючи свого брата, я була впевнена в тому, що він піде у перших рядах, –
розповіла сестра загиблого воїна.
Сергій Вінницький загинув 27 травня 2022 року під час виконання бойового завдання під Херсоном.
За словами Ольги, вони потрапили під артобстріл. Сергій врятував свого товариша, а сам повернувся на позицію, де і помер.
Його посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня.
Прапор на Майдані Незалежності у Києві.
Півтора місяця Ольга не могла забрати тіло брата, бо там були постійні обстріли.
Я пішла з роботи для того, щоб знайти його. Всі ці півтора місяця я займалась пошуками. Його тіло знайшли з документами — у бронежилеті був паспорт, військовий квиток, ідентифікаційний код. На ДНК-експертизу я не подавала, бо хлопці знали, де він загинув. Ми поховали його 12 липня, прощання відбулось у будинку офіцерів,
ділиться спогадами Ольга Ананченко.
Ольга каже, що за життя її брат був дуже хорошою людиною, завжди допомагав іншим.
Він дуже любив маму. І мати напевно його любила сильніше, ніж мене. Для неї це був дуже великий удар, коли вона дізналась про його загибель. Сергій був дуже чуйною людиною. Тобто хто б його не попросив, навіть можна було й не просити, він завжди допомагав. Особливо це стосувалось жінок літнього віку, –
згадує Ольга брата.
Читайте також:
- Пам’яті Тимофія Бойко: сина, друга, коханого та справжнього українця
- Двоє захисників з однієї громади на Одещині повернулися додому “на щиті”
- Винахідник із Одеси загинув під Авдіївкою на Донбасі
Фото: “Суспільне. Одеса”.
