Сергій Вінницький
Шукаємо менеджера з продажу реклами

Сергій Вінницький, родом з Одеси, з перших днів повномасштабного вторгнення став зі зброєю в руках на захист України. Про це розповіла його сестра Ольга Ананченко колегам із “Суспільне. Одеса”.

Саме вона з донью і розмістила петицію.

Я створила петицію разом з донькою, бо вважаю, що всі хлопці заслуговують на таке високе звання, оскільки вони всі герої. Особливо, на мою думку, ті, які пішли захищати Україну в перші дні, —

вважає Ольга.

Вона згадує, що уже 27 лютого 2022 року Сергій був у військкоматі. А 1 березня того ж року його зарахували до 35-ї бригади морської піхоти.

До повномасштабного вторгнення він проживав у селі Доброолександрівка Одеського району, працював будівельником.

Він не служив раніше. Після школи закінчив училище. Працював будівельником — працював у Парижі та Угорщині. Він пішов добровольцем. Знаючи свого брата, я була впевнена в тому, що він піде у перших рядах, –

розповіла сестра загиблого воїна.

Сергій Вінницький загинув 27 травня 2022 року під час виконання бойового завдання під Херсоном.

За словами Ольги, вони потрапили під артобстріл. Сергій врятував свого товариша, а сам повернувся на позицію, де і помер.

Його посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня.

Прапор на Майдані Незалежності у Києві.
Прапор на Майдані Незалежності у Києві.

Півтора місяця Ольга не могла забрати тіло брата, бо там були постійні обстріли.

Я пішла з роботи для того, щоб знайти його. Всі ці півтора місяця я займалась пошуками. Його тіло знайшли з документами — у бронежилеті був паспорт, військовий квиток, ідентифікаційний код. На ДНК-експертизу я не подавала, бо хлопці знали, де він загинув. Ми поховали його 12 липня, прощання відбулось у будинку офіцерів,

ділиться спогадами Ольга Ананченко.

Ольга каже, що за життя її брат був дуже хорошою людиною, завжди допомагав іншим.

Він дуже любив маму. І мати напевно його любила сильніше, ніж мене. Для неї це був дуже великий удар, коли вона дізналась про його загибель. Сергій був дуже чуйною людиною. Тобто хто б його не попросив, навіть можна було й не просити, він завжди допомагав. Особливо це стосувалось жінок літнього віку, –

згадує Ольга брата.

Читайте також:

Фото: “Суспільне. Одеса”.

Підписатися
Сповістити про
guest
0 коментарів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі