А сьогодні ми пропонуємо вашій увазі навіть не анекдот як такий, а цілу жалісливу історію:
Одесітка тітка Соня голосно і відчайдушно волає:
– Марику, йди сюди! Іди сюди, мама хоче подивитися на тебе. Іди, я знаю, що ти вдома, я чую твій парфум. Це запах безсоромної фізіономії… Іди сюди, шматок непорозуміння… Іди й розкажи мамі іде ділося твоє сумління… Я стоку сил поклала даремно… Іди сюди, паразит! Я стоку вмовляла цю Цилю… за її фіфу, а ти навіть не захотів на неї дивитися… Іди сюди… іди сюди мій солоденький. мій золотий хлопчик… Не потрібна нам ця іноземна замухришка… Так, мій золотий, нам подавай цю місцеву з підворіття. Шо ти в ній знайшов… Ну йди, я поцілую твою волохату мордочку….
…І, почувши лагідні нотки в голосі господині, з-під дивана виліз кіт. Нахабний, товстомордий, але шикарний, дуже самовдоволений і впевнений у собі.
– Ти мій золотий, іди мама тебе нагодує…
Марина Гарник, ілюстрація Ірини Бабиченко
Ще більше анекдотів є у нас:
