Вітаємо всіх одеситів і не тільки бажаємо успішного та продуктивного понеділка! І бажаємо щоб справи сьогодні йшли як по маслу, начальство не «наїжджало», близькі не засмучували (ну і щоб нові графіки по світу не розчарували).
А щоб цей день починався бадьоро та позитивно, ось вам навіть не анекдот, а ціла одеська історія з нашого одеського Привозу:
Ранній ранок, Одеса, Привоз… Вже починають викладати смакоту, вже не дрімає тітка Феня – їй таки весь день працюватиме театром Торгівлі та Гумору за всю Одесу.
Тіті Фені привезли рибу.
– Що ти привіз мені? Це що, бички? Це воші! Це ж продавати треба з лупою! Гіде я візьму тибі в Одесі стільки божевільних, які цих карапузів куплять? Гаразд, залишай, скажу, що це насіння у світі риб…
В інші лави привезли баранину, тітка Феня поспішає допомогти.
– Скажи мені, як людина, лише правду. Скільки онуків у цього барана? У його селі він був поважний баран, коли ти його вмовив на подорож в один кінець?
– Перестаньте тріпатися, тітко Феню, і не робіть мені тут такої думки. Мій баран, щоб ви знали, такий свіжий, що я б одружився з ним, якби мені релігія дозволяла, – сказав чорнявий усміхнений Моня, який ніколи не був помічений у побожності чи, не дай Боже, у моральних принципах.
– А яка ще тут у тебе релігія? Тю, послідовники преподобного Муна? Вони баранів бережуть все життя, і тільки найстародавніших і поважних на Привоз доставляють?
– Та я святий майже! Я вчора пройшов санітарний контроль!
– Звісно, все знаю. Вчора всі із санконтролю до ранку в сауні мочили голий зад їхнього начальника, але тільки на ранок ти пройшов санконтроль. Це випробування, я тобі скажу! І робиш невинність на обличчі, як Сарочка після п’ятої дитини!
Вже сонце піднімається вище, вже настав час «вручати рибку голодуючим за подібний куш», як каже тітка Феня. «Та я її дару!» – Ображається тітонька, якщо раптом хтось придумає ламати ціну.
– Люба, ось у вас є чоловік? Шо, ні? Пробують і не беруть? Я розумію, всі як у мене – куштують, дивляться, не беруть. А спробуйте годувати. Але тут же саме вам тюлечка є, посмажте її будь-кому, кожен і одружується!
– Ви берете цих коропів, чи я вже забула за вас назавжди? От і вирушайте, так-так, ось ві…. Шо, передумали? І знову привіт!
З понтом під зонтом між прилавків рухається пан, він явно прагне до тітки Феніних рибок.
– Скажіть, а чи маєте ви документи на цю рибу?
– Звісно, є! Можу показати свідоцтво про смерть. Вона ж мені вся, як рідна!
– Мадамочко, та хіба ж можна так довго думати за покупку їжі? Адже ви красуня яких не видно, ви не дивіться в дзеркало, а то засліпнете! Шо, ви стежите за фігурою? За вашою фігурою давно стежить вся Дерибасівська, а ви все літаєте у хмарах. Щоб вас привести у форму, потрібно ще їсти, їсти та їсти! Запам’ятайте, по-перше, круглий – це теж форма, а по-друге, коли чоловіка заколисує, він жеж далеко нікуди не піде. Тому їжте на здоров’я!
Тітка Феня не любить дурних запитань:
– Гарне питання, чи є в цій рибці кістки. Знаєте, кісток нема тільки в сметані, це кажу вам я, тітка Феня з Привозу. І я таки має рацію.
У тітки Фені є і свої шанувальники:
– Отче, такий пане, і так на мене витріщився, шо трапилося? Викликати вам МНС, адже у вас надзвичайна ситуація написана на обличчі?
– Дозвольте вами тихенько захоплюватися, тітко Феню!
– А чіпати будете? – Зніяковіло запитала вона.
– Шо ви, це ж як жеж можна!
– Ну, а сенс тоді?
А ще ви можете дізнатися:
