Ключові моменти:
- Українець Данило Явгусишин став володарем Кубка імператора, перемігши суперника з найвищим рангом у престижному турнірі з сумо.
- Але був іще один українець, який прославився в японському сумо, — Іван Боришко (Тайхо Кокі) став легендою сумо та 32-разовим володарем Імператорського кубка.
- Тайхо Кокі увійшов в історію як один із найвидатніших сумоїстів Японії, заснував власну школу та підтримував розвиток цього виду спорту в Україні.
- В Одесі було встановлено єдиний в Україні пам’ятник Тайхо Кокі, доля якого виявилася такою ж непростою, як і доля самого великого сумоїста.
Перемога українця приголомшила Японію
У Японії — землетрус! На щастя, не в прямому, а в переносному значенні. Японія приголомшена! Там стався потужний вибух — на щастя, позитивних емоцій. 23 листопада у фіналі престижного турніру з традиційної японської боротьби сумо українець із Вінниці Данило Явгусишин (володар 3-го рангу сумо) переміг суперника з найвищим рангом у цьому виді спорту. Причому переміг так красиво, технічно, майстерно! Слів бракує, щоб це описати.
Доти я вважав, що таку віртуозність можуть демонструвати хіба що американські баскетболісти з NBA. Наполегливо рекомендую подивитися відео і розділити мої емоції — це просто шок! Наш Явгусишин там — у синіх «плавках» (ця річ називається «мавасі»).
І став 21-річний українець володарем Кубка імператора! Далі колеги з видання LB стверджують, що «Данило… став першим українцем в історії, якому вдалося перемогти на найпрестижніших змаганнях із сумо». Стоп, а ось тут вийшла помилочка! Явгусишин — не зовсім перший. Нижче — історія першого, і підказала її мені… Одеса.
Батько — українець, мати — японка
Жив-був колись такий українець — Маркіян Боришко. Він народився в селі Рунівщина Харківської області. Разом із батьками-переселенцями занесло його аж на Далекий Схід, а потім і ще далі — на тоді японський острів Сахалін.
Там у 1928 році він познайомився з молодшою за нього на 18 років японкою, швачкою. Створили родину. За місцевими мірками жили непогано: мали ферму, пекарню, розводили чорнобурих лисиць. Син Іван у них народився в травні 1940 року в місті Сікука на Південному Сахаліні. Він був молодшим, мав двох братів і сестру.
Коли у 1945-му Японія програла у Другій світовій війні, острів увійшов до складу СРСР і родину було розлучено: японку з дітьми відправили геть, на острів Хоккайдо, а Маркіяна «на всяк випадок» «пригорнули» в концтаборі НКВС. Родина більше його не бачила.
Згодом Іван Маркіянович Боришко став Кокі Наєю, хоча з роками його шанобливо називали Тайхо Кокі (Великий Фенікс). Сталося це тому, що він став гордістю Японії, професійним борцем-сумоїстом, одним із найвидатніших в її історії.
За свою кар’єру він виграв Імператорський кубок 32 рази! Лише у 2015 році якийсь Хакухо зміг перевершити це досягнення. А перший спортивний тріумф Івана відбувся у 1960 році, і в цьому ж році… помер його батько. Маркіян був звільнений із початком так званої хрущовської відлиги й до останнього дня жив мрією розшукати родину, побачити дітей. Не судилося…
Тут, мабуть, час коротко викласти суть цього виду боротьби — сумо. Спробую, хоча це дуже складно — сухо й стисло розповісти про цей екзотичний і надзвичайно видовищний вид єдиноборства, що поєднує в собі елементи спорту, шоу та традицій.
Сумо — що це за боротьба
Перша письмова згадка про сумо зустрічається в книзі, датованій 712 роком — це найдавніший японський літопис, що дійшов до нас. Згідно з наведеною там легендою, 2500 років тому двоє богів зійшлися в поєдинку сумо за право володіти Японськими островами.
Судячи з усього, худорлявими ці боги не були, на рахіт, дистрофію й анорексію не страждали. Адже їхні нинішні послідовники — сумоїсти (сумоторі) високого рангу — за рідкісним винятком важать менше ніж 120–130 кг, інакше на успіх розраховувати важко. А рекордсмен-важковаговик Конісікі (275 кг) понад шість років утримував чемпіонський титул!
Пам’ятає Японія й своїх габаритних богатирів Акебоно (225 кг) та Мусасімару (235 кг). На цьому тлі наш «український японець» був струнким, мов кипарис: на піку спортивної кар’єри його зріст становив 187 см, а вага — 153 кг. До речі, і Явгусишин — невеликий спортсмен за мірками сумо: зріст — 180 см, вага — 136 кг.
Свою кар’єру Тайхо Кокі завершив у 1971 році й того ж року відкрив власну школу сумо. Вона функціонувала 32 роки — аж до смерті засновника.
Приїзд японського сумоїста в Україну та пам’ятник в Одесі
З роками Тайхо Кокі почав цікавитися долею Маркіяна Боришка, на початку 2000-х побував в Україні, у його рідному селі, напився води зі старого колодязя. Із зростанням популярності сумо в Україні в Харкові місцеві сумоторі провели турнір, який своєю присутністю вшанував українсько-японський чемпіон. За його згодою чемпіонату присвоїли його ім’я, а Кубок став щорічним.
Ну і яке ж сумо в Україні без Одеси?! У 2011 році в Одесі місцеві фанати сумо встановили пам’ятник Тайхо Кокі на вулиці Рішельєвській, неподалік від Дерибасівської. Перший в Україні! І єдиний. Вельми показово, що доля цього пам’ятника виявилася такою ж непростою, як і доля самого Тайхо Кокі.
У 2017 році місцевий інтернет-ресурс «Думська» повідомив, що «В Одесі продають єдиний в Україні пам’ятник борцю сумо». Таке оголошення з’явилося на OLX. Дехто Анатолій Кушнір — власник скульптури й фанат боротьби сумо — розповів тоді, що саме він вигадав створити цей пам’ятник і виклав 8 тисяч доларів на його виготовлення.
Встановили сумоїста біля ресторану, але коли той закрився, пам’ятник довелося демонтувати. І останні п’ять років, тобто з 2012 року, він припадає пилом на складі, що є цілковитою аномалією.
При цьому у 2013 році з Японії навіть прибула знімальна група, яка знімала по всьому світу фільм про людей, що за власні кошти популяризують сумо, — розповів пан Кушнір. Довелося на пару годин привезти скульптуру… Це була дуже цікава історія — японці приїхали знімати, а пам’ятника немає…
На жаль, інформацію про те, чи продано пам’ятник і, як кажуть в Одесі, якщо таки так, то кому саме, знайти не вдалося. Але, на думку авторів тієї публікації у згаданому інтернет-ЗМІ, «в Одесі вже давно є школа сумо — чи не єдина в Україні». Тож є й надія, що скульптурне зображення великого японського сумоторі з українськими генами потрапило в міцні, надійні, а головне — правильні руки.
Читайте також:
- Як портовий вантажник з Одеси став найсильнішою людиною на планеті: історія Івана Піддубного
- Як купити на одеській «Староконці» херсонську медаль за російські рублі
- Портрет одесита Жаботинського є на іноземних монетах і банкнотах
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
