Ключові моменти:
- Володимир Межевчук – заслужений художник України, відомий своїми краєвидами, натюрмортами та портретами; його роботи зберігаються у музеях та приватних колекціях;
- Художник використовує «тиху» палітру, м’яке світло та експериментує з формою, кольором та фактурою, поєднуючи реалізм та стилізацію;
- Володимир Межевчук створює як невеликі полотна, так і монументальні роботи, залишаючись різноплановим та прагнучи «писати все».
Досьє «ОЖ»
Володимир Омелянович Межевчук – Заслужений художник України, відомий майстер образотворчого мистецтва.
Постійний учасник та неодноразовий лауреат Всеукраїнських і зарубіжних виставок, дипломант книжкових конкурсів. У його доробку – ілюстрації творів О. Дюма, Ж. Сіменона, Жюля Верна, Г.-К. Андерсена, О. Довженка, В. Домрина, С. Кизима, В. Цибуляка.
Художник виставлявся на міжнародних бієнале у Болгарії, Італії, Ірані, Словаччині, Японії та на Всеукраїнських трієнале живопису й графіки. Його роботи зберігаються в музеях та приватних колекціях в Україні та за кордоном.
Разом з професією ти обираєш і долю художника
Володимир Межевчук – беззаперечний авторитет у професійному середовищі. Здається, що його шлях – стрімка лінія зростання й визнання. Але у мистецтві таких шляхів не буває. Разом із професією ти обираєш і долю художника, яка щодня випробовує чистим аркушем на підрамнику.
Читайте також: Іконописець із Балти Борис Кольцов: як художник збудував храм і залишив місту понад 500 картин
– Перше випробування стало невдачею, – зізнається художник. – На вступних іспитах до художнього училища ім. М.Б. Грекова я вдало впорався з творчим завданням, але випадок із чорнилом перекреслив мою мрію. Ще раз на вступ до «Греківки» не наважився. Дякуючи наполегливості художника Якова Максимовича Причепи, який побачив мій потяг до малюнку, мене перевели на третій курс училища. Це була велика удача.
Вчителі училища – Володимир Григорович Путейко, Тамара Іванівна Єгорова, Василь Петрович Соколов, Олег Васильович Волошинов – надали ґрунтовну школу малюнку, живопису та графіки, що допомогло продовжити навчання в Московському академічному інституті ім. Сурикова, який художник закінчив із відзнакою.
– У інституті мені пощастило потрапити до студії станкової графіки академіка Євгена Кибрика, – згадує Володимир Межевчук. – Він уважно ставився до учнів, цікавився навіть чорновими начерками, ми бували в нього вдома. Його твори – книжкова графіка, портрет, пейзаж, натюрморт – стали частиною моєї творчої біографії.
Після його смерті майстерню очолив академік Орест Георгійович Верейський. Під його керівництвом художник стажувався в Берлінській академії мистецтв під кураторством видатного німецького графіка Вернера Клемке. Це були місяці творчих відкриттів: Берлін, Дрезден, Вальденбург, Веймар, Росток. Там його підкорив Рембрандт: приглушена гама кольорів, гра світла і тіні, текстура мазку, глибина зображення.
Ви також можете дізнатися: Як шкіпер із Рені копіював Рубенса: історія творчості Івана Великодного
Ці 19 років навчання визначили пошуки власного стилю й усю подальшу творчість Володимира Межевчука.
Художник «тихих» кольорів
Мистецтвознавці відзначають його палітру «тихих» кольорів, глибинну, стриману емоційність.Сірий, якого інші уникають, на його картинах створює ніжність, спокій, прозорість морозного ранкового повітря, перламутрові відтінки туману. У його пейзажі треба вдивлятися, щоб відчути чарівність м’яких ліній і плавних переходів тонів.
Міські пейзажі Межевчука відрізняються увагою до динаміки урбаністики: поєднання геометричних форм будівель, дахів, пірамідальних верхівок дерев, поетика повсякденності. М’яка гармонія пастельних відтінків створює ліричне сприйняття і затримує погляд на, здавалося б, прозаїчних сюжетах.
Роботи «Ворони над Одесою» (2023), «Затока. Зима» (2024) та триптих «Чайки», «Вітер з моря», «Розмова за грою» принесли художнику обласну премію образотворчого мистецтва імені М. Божія у 2024 році.
Натюрморти Межевчука: «від плями» – до справжніх шедеврів
Квіткові натюрморти Межевчука поєднують лаконічну кольорову гаму та майстерну стилізацію форм, невеликий відхід від симетрії, що створює ефект живої присутності.
Ще на тему: Як художниця з Кодимщини створює картини з насіння, кави та камінців
– Мені цікаво експериментувати з фактурою, геометричними формами, кольорами. Відхід від традиційного зображення об’єктів, відокремлення якихось важливих для художника ознак на перевагу інших, дозволяє досягти більшої виразності. Але абстракція в чистому вигляді мені не цікава, набагато цікавіший її зв’язок із реальним об’єктом. В моїх роботах вона скоріше елемент концентрації, стилізації реальності.
Художник пояснює, що кольорова пляма може народжувати цілісну композицію. Так виникло «Святе сімейство».
– Спрощено будь-яка картина є середовищем кольорових плям. Художники з цим багато експериментують. Якось у майстерні, малюючи «від плями» (є такий метод у живописі – прим. автора), на якусь мить я уловив осяяння: у плямі, що тільки-но лягла на аркуш, побачив у цілісному вигляді картину, над якою думав у ці дні. Назавтра було написане моє «Святе сімейство». За один день!
Картина здобула першу премію Міжнародного конкурсу «2000 років під зіркою Віфлеєму». Тепле сяйво, що шириться світом від Божественного дитя і Богоматері, концентрує увагу на цих образах. Лише схилена у турботі над матір’ю і дитям фігура Святого Йосипа має чіткі риси літньої земної людини. На картині – він один зі звичайного буденного світу, який оточує всі три постаті. Свічка – звичайне джерело світла – вихоплює його з вечірньої темряви.
Вибір редакції: Замість радянської дошки пошани – портрети героїв війни: художник з Одещини створює патріотичне панно
Як писати портрет: майстер-клас від Володимира Межевчука
– Ви створили цілу галерею портретів: рідних, друзів, відомих сучасників. Як до майстра портрету до вас звертаються чимало замовників. Як народжується художній образ людини, часом навіть і незнайомця? Як відбувається «консенсус» з моделлю?
– Портрет, на мій погляд, найскладніший жанр образотворчого мистецтва. Візуальна точність потрібна, але вона не є надзавданням. Фотографія все одно це зробить точніше. Розкрити для себе, а потім на полотні, особистість, характер людини – ось яка точність потрібна художнику. Інколи треба хоча б придумати, зімпровізувати образ. В цьому і складність, і цікавість одночасно. Робота над портретом тривала. Доводиться на якийсь час відсторонятися від вже зробленого, знову повертатися, щось виправляти.
– Консенсус з моделлю – інколи така потреба виникає. Чоловіки воліють виглядати впевнено, статусно, жінки – красиво. Якщо вдалося вхопити характерність рухів, зовнішності, «розшифрувати» індивідуальність, ми знайдемо і ті риси, які з кращого боку виділяють людину. На портреті можна змінити аксесуари, колір, погляд або настрій, не можна підмінити особистість.
Припускаю, що саме такий підхід визначає популярність і якість доробку Межевчука-портретиста. Зосереджений погляд лікаря, стримана посмішка чарівної жінки, заглиблене у думки обличчя літнього чоловіка – всі вони живі, зрозумілі, в кожного «читається» біографія.
Різноплановість і експерименти
Межевчук – художник різноплановий, здатний на експеримент. Майже рік він працював над монументальним живописом Одеського апеляційного господарського суду: розпис інтер’єрів «Афінська школа» та «Суд Соломона». На злеті восьмого десятка літ життя і жага до малярства тримають його день, насиченим творчістю.
– Якби я зосередився лише на одному жанрі, можливо, досяг би більшої виразності. Але я хочу писати все! – каже Володимир Межевчук.
Раніше ми розповідали: З любов’ю до моря: одеські майстрині представили свої роботи на незвичній виставці (фоторепортаж).
Олександр ГРАБОВСЬКИЙ
