Розповідаючи нещодавно про колишні одеські вулиці – Тореза і Тон Дик Тханга, ми згадували про події більш ніж сторічної давності у післяреволюційній Одесі.
Нагадаємо, генсек французької компартії Моріс Торез, будучи якось в Одесі, цікавився повстанням своїх співвітчизників, які служили на кораблях французької ескадри, що стояла в 1919 році поблизу Одеси: вони відмовилися воювати проти «червоних». У ті роки В’єтнам був французькою колонією, і майбутній президент В’єтнаму Тон Дик Тханг мав служив тоді на одному з крейсерів цієї ескадри. Так от, із тими подіями пов’язані екс-назви ще двох одеських вулиць.
Що за Іноземна колегія діяла в Одесі
Вулиця Іноземної колегії з 1898 по 1925 роки була Гімназичною, потім до 1941 – Вайсмана, потім до 1957 – знову Гімназична, до 1971 – Інститутська. А потім 24 роки – до 1995-го на табличках писалося «Іноземної колегії». Нині вона знову Гімназична.
То що таке Іноземна колегія? Це підпільний орган, створений більшовиками в Одесі 1918 року для пропаганди антивоєнних настроїв серед військового контингенту кількох іноземних держав, що висадився в Одесі.
Функціонували грецький, польський, румунський, сербський, французький підрозділи. Вони вели пропаганду в дусі «інтернаціоналу» серед іноземних вояків їх рідними мовами. Це був типовий приклад того, що сьогодні назвали б гібридною війною у російському виконанні.
Французькою мовою нелегально друкувалася газета «Комуніст», листівки – п’ятьма мовами. Літературу та агентів посилали скрізь, де існували контингенти союзників, а також місця формування підрозділів – до Салонік, Константинополя, Марселя.
В Одесі було відкрито ресторан, у якому, не таючись, проводили агітацію серед іноземних солдатів навіть без дотримання конспірації! Під впливом більшовицької пропаганди іноземні військовослужбовці відмовлялися воювати проти радянської влади і навіть піднімали повстання.
Коли і чому Військовий узвіз назвали на честь Жанни Лябурб
1 березня 1919 року французька контррозвідка заарештувала практично всіх членів «Іноземної колегії», а наступного дня всі заарештовані були розстріляні. 1959 року, до 40-річчя розстрілу Іноземної колегії, ім’ям однієї з її учасниць – французької комуністки Жанни Лябурб – назвали в Одесі Військовий узвіз. Зараз Військовий узвіз – знову Військовий.
Чому саме француженці було надано таку особливу честь? Адже серед убієнних були й грузини, поляки, румуни, серби. А який був сенс робити реверанс у бік цих народів, і так «своїх»? Інша справа – капіталістична Франція – батьківщина Комуни. Тим більше, що ідеї перемоги всесвітнього пролетаріату там просував «вірний друг» СРСР – вищезгаданий Моріс Торез.
Цілком логічно пов’язат цю розповідь про Іноземну колегію з раніше розказаною історією вулиць, названих на честь чекістських лідерів – Дзержинського та Менжинського. Так ось, одним із двох членів одеської Іноземної колегії, що вижили після арешту, був такий собі студент Калістрат Саджая. Його заарештували 6 березня 1919 року, але він встиг вистрибнути у вікно третього поверху на бруківку. Його, не впізнавши, помістили із травмами до лікарні, де Саджая дочекався приходу червоних. Пізніше він очолив одеську ЧК, мстив усім, кого вважав ворогами революції, виніс безліч смертних вироків.
Стаття на тему: Чому в Одесі перейменували вулиці Дмитра Ульянова та Крупської.
Фото Марії Котової
