Валерій Дмитрієв водив тролейбуси 45 років! Він об’їздив Одесу на всіх можливих маршрутах і, здається, знає про «рогатих» усе. Ми розпитали його про залаштунки тролейбусного життя.
Коли ви почали керувати тролейбусом?
Працювати я почав наприкінці 1970-х. Тоді проїзд був 4 копійки, а потім з розпадом СРСР став коштувати 15 копійок. У мене навіть десь залишилися ці квитки. Раніше у нас в Одесі було два парки – 2-е депо на вул. 25-ї Чапаєвської дивізії та депо на вул. Зоопарковій. У 2000-х їх з’єднали та всі тролейбуси перемістили на Таїрове.
Чому ви пішли працювати на електротранспорт?
За освітою я взагалі вчитель фізкультури, і водієм тролейбуса спочатку влаштувався через житло (нам давали місце у гуртожитку). Але потім зрозумів, що ця професія мені до душі. Мені сподобалася робота з людьми, ранні підйоми, активне культурне життя – ми їздили на екскурсії, брали участь у змаганнях. Я за депо грав у теніс, волейбол, футбол, шахи.
Який маршрут в Одесі – найкращий?
Я встиг попрацювати на всіх тролейбусних маршрутах – від 1-го до 15-го. Тільки 6-го у нас не було, не знаю чому. Мені подобалися усі маршрути: на кожному є своя специфіка та свої пасажири. Наприклад, на 8-му чи 3-му тролейбусах їздить переважно робочий клас, на 2-му – інтелігенція. 3-й маршрут – морський, 9-й та 10-й тролейбусні маршрути – студентські. А 12-й ми називаємо «пенсійним», на ньому бабусі та дідусі їдуть на базар, до газової контори, до аптек.
Часто на одному маршруті мелькають одні й ті самі люди, з’являються знайомі, пасажири стають «своїми»: хтось вітається, хтось «дякую» каже, хтось дає цукерку, хтось – яблучко.
О котрій у водіїв починається робочий день?
Вставати на роботу потрібно рано, о 3-4 ранку, виїзд із депо починається о 5-7 ранку, залежно від зміни. Я все життя їздив на роботу на велосипеді, хоча ті, хто не мав свого транспорту, могли сісти на службовий. Робочі тролейбуси й зараз ходять 2 рази вранці та 2 рази увечері. До війни останній розвіз водіїв розпочинався після опівночі. Наразі в Одесі запускають нічні тролейбуси та для пасажирів.
Чи має водії «рогатих» план виконаної роботи?
Є. План виробітку на день залежить від часу виїзду на лінію, від маршруту та від кількості рейсів (їх може бути 4-5). Наразі план на одного водія десь від 800 до 2000 гривень. Після зміни ми приходимо в депо, на великому столі викладаємо свою касу та рахуємо касу. План треба виконувати хоч би на 80%. Але буває, що ми його не виконуємо через об’єктивні причини: наприклад, на маршруті була затримка через ДТП, або на лінії не було струму, або було мало пасажирів через погану погоду.
Чи водяться на «рогатих» «зайці»?
Я сам був «зайцем» у студентські роки. Ми купували штук 10 талончиків і на звороті кожного писали номер вагона, в якому вперше пробили квиток. Компостери не змінювалися, кондуктори квитки не забирали. Їде тролейбус – бачиш його вагон і дістаєш уже пробитий там колись квиток. Економія.
Зараз я до «зайців» не пристаю: це зайве нервування, це затримка інших пасажирів. Є люди, які всіма шляхами намагаються уникнути оплати за проїзд в електротранспорті, але таких небагато. Іноді «зайці» їздять зовні, на задньому майданчику, але таке частіше буває, коли в місті проводять футбольні матчі.
Чому у тролейбусів іноді «відлітають» «роги»?
Ми маємо приказку: «Поки дві палиці не поставиш, не поїдеш». Але іноді вони «відлітають» при необережному маневрі або через перевищення швидкості. Ми не можемо різко маневрувати. У нас відхилення «рогів» від проводів складає не більше 4 метрів убік. Якщо не розрахував відстань – штанги відриваються.
Щоб «роги» не «відлітали» нагору, їх тримає спеціальна мотузка, яка намотана на барабан. Але якщо барабан несправний, то не тільки штанги можуть відлетіти – може відірватися ще й «головка», яка знаходиться на їхньому кінці, прилягає до дротів та проводить струм. Цю «головку» вириває із величезною силою. Був випадок у наших водіїв, коли вона при падінні вбивала людину або розбивала лобове скло у машин. Але зазвичай «головка» не відривається повністю, а просто звисає на ременях, що її тримають.
Що таке «канава» і навіщо вона потрібна?
«Канава» знаходиться в депо. Це спеціальне місце з ямою, де тролейбус проходить техогляд. На «канаву» обов’язково заїжджати один раз на тиждень. Кожна машина для цього має свій день. У «канаву» та з «канави» тролейбуси переганяють не самі водії, а спеціальні люди – «маневрові».
Коли тролейбус «кусається»?
Коли тролейбус б’ється струмом. Це трапляється у дощ, якщо двигун намокає і струм починає пробивати на корпус машини. Коли пасажири сідають на маршрут, вони однією ногою вже в тролейбусі, а іншою – на землі, і виходить крокове напруження. Спочатку струмом б’є не сильно, а, так би мовити, «кусає». Якщо вас «укусило», потрібно підійти до водія та попередити, що тролейбус б’ється струмом. Тоді ми всіх висаджуємо та їдемо до депо, де двигун цілу ніч сушать спеціальні прилади.
Коли рівень води на дорозі вище 15 см, ми взагалі йдемо з рейсу або об’їжджаємо іншими маршрутами «повноводні» місця: це й вул. Балківська, й заїзд з 4 ст. на 5 ст. Великого фонтану, й кільце на вул. Інглезі, й ділянка пр. Небесної Сотні біля ЖМ «Райдужний».
Чи трапляються у водіїв нещасні випадки?
Буває, що в годину пік при повній посадці починаєш зачиняти двері та когось ненароком прищемиш, тому що люди вглиб не просуваються, а не закрити двері теж не можна.
Буває, пасажири й травми отримують. Якось узимку я під’їжджав до зупинки, де стояло багато людей. Я ще не зупинився, а пасажири почали швидко рухатися до дверей і збили з ніг одну стареньку з паличкою, а вона потрапила мені під заднє колесо. Я одразу загальмував, але на дорозі була ожеледиця… Добре, що я на неї не повністю наїхав, а лише колесом «черкнув», але бабусю все одно довелося відправити до лікарні.
Існують «трамвайні хами», а чи є «хами тролейбусні»?
Звичайно, іноді у тролейбусі трапляються конфлікти. Буває, заходять психічно хворі люди, починають скандалити. Я тоді зупиняюся і говорю: «Поки не вийдете, я нікуди далі не поїду». Тоді вже решті пасажирів вигідно хама скоріше випровадити, бо всім треба їхати.
Одна жінка якось сіла на переднє сидіння і почала голосно говорити телефоном. Їй навіть пасажири зробили зауваження. Я мовчав-мовчав, а потім сказав: «Ви мені заважаєте працювати». Вона відповіла: «Я зараз виходжу». Але не вийшла і не замовкла. Тоді я не витримав, забрав у неї телефон і попередив: «Або ви виходите або отримаєте телефон, коли під’їдете до своєї зупинки». Вона потім в управління на мене написала скаргу.
Але в інших буває гірше. Одному водієві п’яний пасажир погрожував пістолетом, бо не хотів платити, а в іншого водія п’яні когось у вагоні підрізали. Вандали теж зустрічалися – могли навіть кинути камінь у лобове скло.
Чи ворогують «рогаті» з маршрутниками?
Так, іноді буває. Маршрутка може плестись поперед мене, забирати пасажирів і не давати проїхати. Вони нас можуть об’їхати, а ми їх ні – нам «роги» не дають. У мене графік, мені треба наздогнати час, а я не можу, бо мені заважають. Іноді ми навіть починали один одного підрізати, але розумніше було сфотографувати номери маршрутки та поскаржитися в їхнє управління.
А на 5-му маршруті, що колись ходив до Аркадії, ми ще й з таксистами ворогували. Вони постійно лишали машини на дорозі, заважали виїзду. Нам доводилося навіть викликати поліцію через центрального диспетчера.
Чому жінок-водіїв немає у маршрутках?
Чому ні? Ми мали водія, яка пішла потім працювати до маршрутників, але з часом повернулася. Напевно, у нас більше водіїв-жінок, бо тролейбус – робота неважка для будь-якої людини та прибуткова. Плюс, багато хто йде до нас через житло, оскільки працівникам електротранспорту дають місця у гуртожитках.
