Хоробрий воїн, талановитий скульптор, різьбяр Владислав Ільницький є автором скульптурних творів. Його роботи знайшли своє місце у багатьох куточках України: в монастирях, церквах, парках, у приватних колекціях. А благословив його у світ мистецтва настоятель Лядівського монастиря, його старший брат — отець Антоній.
Якщо не спробуєш – не зрозумієш на що здатен
Владислав був у пошуках роботи, коли отець Антоній запросив його до монастиря, де потрібно було вирізьбити із каменю іконостас. Усвідомлюючи, що ця робота вимагає неабиякої майстерності, Владислав відчув снагу і впевненість у тому, що впорається.
Тут, у Лядівському монастирі, він спробував себе у ролі майстра-різьбяра, побачив, як працюють інші творці по каменю і дереву, та відчув, що це і є справа його життя.
Далося взнаки уміння малювати, вправно використовувати свої знання при освоєнні нової професії.
– За фахом я не скульптор, до цього працював будівельником. Потім спробував різьбити, і ця робота мене полонила. А як зрозуміти, на що ти здатен, якщо не спробуєш щось нове? От я і спробував, — розмірковує скульптор.
Роботи майстра високо оцінили, тож почали надходити замовлення від інших монастирів і храмів, від приватних осіб і закладів. Художник-самоучка сім років присвятив духовній тематиці.
Лядівський Усікновенський скельний чоловічий монастир вважається одним із семи чудес Вінниччини. Він знаходиться на скельній терасі 90-метрової гори над Дністром, що протікає поблизу села Лядова Могилів-Подільського району. Це один із найдавніших православних скельних монастирів України: у молитві та покаянні ченці тут служать Господу вже понад тисячу років. А заснував його родоначальник православного чернецтва у Київській Русі преподобний Антоній Печерський. Він же започаткував і Києво-Печерську лавру.
Сапер із позивним «Скульптор»
З перших днів війни Владислав Ільницький став до лав волонтерів. Допомагав разом з Олександром Котенком і Олександром Мусієнком воїнам 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» та 9-го окремого мотопіхотного батальйону «Вінницькі скіфи». Тоді ж майстер створив Пам’ятний знак Героям Небесної Сотні, який встановлено у його рідному місті Гайсині.
А потім відчув, що має разом з воїнами боротися за цілісність і незалежність держави.
– Сергію Леонідовичу, зарахуйте мене до свого батальйону, — звернувся він до Сергія Котенка, командира «дев’ятки», що ташувалася в Кодимі.
Незабаром митець став освоювати військову справу, ставши старшим солдатом інженерно-саперного підрозділу. Сапер одразу потрапив під Маріуполь, у Водяне. Тоді ж за Владиславом закріпився позивний «Скульптор».
Однак у липні 2022 року Владислав Ільницький змушений був зійти із фронтових доріг за станом здоров’я.
— Жаль, що не можу продовжити з друзями гнати з нашої землі ворога. У цій війні загинуло багато моїх друзів і командир – Сергій Котенко. Він був справедливим і справжнім. Він був прикладом мужності, — згадує воїн.
«Крило Янгола» для побратима
Найціннішим для нього є Знак пошани батальйону, витесаний з каменю. Він знаходиться на пункті постійної дислокації у місті Кодима. Його роботи також були представлені на виставці ветеранів АТО у Києві.
Сьогодні майстер працює з каменем і деревом, артбетоном і роговим матеріалом у своєму рідному місті. Чаклує над скульптурами для парку, для храмів Київського патріархату, виконує приватні замовлення. А нещодавно для побратима він виготовив кулон «Крило Янгола», на якому зображений Герб України.
У своїй творчості має підтримку батьків, дружини та донечок.
І продовжує займатися волонтерством. А також готується вести інструкторські курси для цивільних, котрі бажають поповнити армійські лави.
