Не ображати людей, а дати їм роботу
За таким принципом вже двадцять років веде господарську діяльність Михайло Кондратюк. Зайнявся фермерством він після розпаду місцевого колгоспу – тоді розпочав з дванадцяти гектарів.
До цього пан Михайло, вивчившись на залізничника, встиг попрацювати комбайнером та за фахом на станції Мардарівка. Коли ж односельці дізналися, що він збирається самостійно фермерувати, запропонували йому свої паї.
Тепер фермер має в обробітку три тисячі гектарів пайових наділів та взятих в довгострокову оренду сільгоспугідь колишніх Ананьївського, Подільського, Окнянського та Захарівського районів.
Цього року зернові подають непогані надії на врожай, а це запорука стабільності для громад Подільщини та Роздільнянщини, де господарює фермерське господарство Михайла Кондратюка «МВК». За словами очільника Захарівської селищної ради Олексія Осійчука, це господарство є бюджетоутворюючим для багатьох старостатів та старостинських округів сусідніх громад. Фермер працює за найновішими технологіями, з людьми за паї розраховується щедро. Також хлібороб неодноразово виділяв кошти на придбання обладнання для закладів освіти та культури, будівництво каплички тощо.
Землероб постійно підтримує захисників Вітчизни. Окрім грошових пожертв на нужди бойових підрозділів, передав на фронт пристрій нічного бачення, квадрокоптер, КамАЗ з причепом, а зі свого ставка передає господиням свіжу рибу для приготування консервів.
З отарою довелось попрощатися
Раніше фермер Кондратюк чимало літ мав і велику отару овець. Основну продукцію – бринзу – він реалізовував у рідному селі, у сусідніх громадах та у місті Подільську тощо. Але попит був невеликий, ще й овеча шерсть стала нікому непотрібною.
– З вівчарством довелося попрощатися через нерентабельність, а ще через відсутність охочих пасти отару та доглядати за тваринами. Ми залишили лише невеличку свиноферму та відгодовуємо бичків. Тварин утримуємо на м’ясо для харчування працівників, задіяних на польових роботах, гармані, ремонті техніки, – розповів Михайло Кондратюк.
Фермер має земельні наділи біля села Перешори, де сотню літ тому трудився меценат, благодійник і успішний господарник Євген Чикаленко, автор популярної серед селянства книги «Розмови про сільське хазяйство».
– Раніше в полі працювало набагато більше механізаторів, сівачів, комбайнерів. Тепер обходимося меншою кількістю фахівців, адже техніку маємо сучасну, потужну і продуктивну. Та, на жаль, через війну спостерігається брак кадрів. Вдалося забронювати лише сімох військовозобов’язаних, більшість трудового колективу – пенсіонери. Працівників привозимо на роботу з багатьох сіл, й не лише на сезонні роботи. Адже намагаюсь забезпечити заробітком своїх земляків, даю їм щось ладнати чи ремонтувати.
На селі важко прожити, тому головне – не ображати людей, а по можливості забезпечувати працездатних роботою, – ділиться думками Михайло Кондратюк.
Читайте також:
