Ключові моменти:
- 28 лютого 1909 року Ново-Рибну офіційно перейменували на Пантелеймонівську.
- Назва «Рибна» існувала з 1817 року та була пов’язана з характером місцевої торгівлі.
- Історичну назву повернули у 1995 році після радянського перейменування.
Матеріал підготовлено на основі архівних публікацій органів міського самоврядування початку ХХ століття, зокрема офіційних повідомлень «Известий Одесской городской думы», а також історичних довідників і краєзнавчих джерел, що досліджують формування міської топоніміки Одеси.
Редакція дотримується принципів перевірки фактів, співставляючи архівні дати, адміністративні рішення та дані про історичну забудову міста. У тексті використано лише документально підтверджену інформацію з відкритих джерел та спеціалізованих історичних ресурсів.
Публікація є частиною циклу матеріалів про історію одеських вулиць, у якому ми системно аналізуємо трансформацію міського простору, спираючись на першоджерела та професійні історичні дослідження.
Вулиця, де кипіло міське життя
Був час, коли вулиця Пантелеймонівська в Одесі вважалася чи не задвірками міста. Важко назвати цю вулицю периферійною — тут було зосереджено все необхідне для повноцінного міського побуту: церква, поліцейська дільниця, крамниці найрізноманітнішого профілю. Своє перше найменування вона отримала у 1817 році — Рибні ряди. Втім, стосувалося воно лише парного боку, тоді як непарний мав власну назву — Новорибні ряди.
У 1832 році вулиця простягалася вже від Старопортофранківської до Рішельєвської і незалежно від боку іменувалася просто Рибна. Згодом її межі розширили — аж до Нового поштовху — і перейменували на Ново-Рибну. Приблизно тоді ж, десятиліттям пізніше, тут з’явилася церква Афонського Пантелеймонівського подвір’я.
У ті часи Рибна вулиця повністю відповідала своїй назві: рибні крамниці шуміли, вирували й поширювали навколо характерний аромат. Проте Одеса претендувала на статус європейського міста і не могла дозволити собі вигляду вульгарного базару. Тож із часом галасливі рибні ряди поступилися місцем солідному гастроному купця Дубініна.
Торгове життя на прилеглих відрізках теж не завмирало: між Пушкінською та Старопортофранківською жваво йшла торгівля фруктами й ягодами, а поруч містилися крамниці так званих «колоніальних» товарів. Там, де сьогодні знаходиться збройовий магазин, колись стояла будівля Олександрівської поліцейської дільниці. А на Пантелеймонівській, 3 — на місці нинішнього театру музичної комедії — діяв заклад візного промислу. Господар виявився людиною кмітливою і торгував іще й супутнім крамом — вівсом, сіном і колісною маззю. Пізніше на тому самому місці відкрили фабрику з виробництва цигаркового паперу та гільз.
За радянської доби вулиця носила ім’я Макара Чижикова. Свою історичну назву вона повернула лише 1995 року.
Раніше ми повідомляли, що вулицю Мічуріна в Одесі перейменували на Болбочана і пояснювали, чому влада змінила назву.
Читайте також про декомунізацію в Одесі та чому провулок Щорса перейменували на честь Людмили Гінзбург.
Джерела: grad.ua, odessa.fish
