7 квітня 2024 року відзначається 131 рык з народження Василя Василько — видатного митця XX сторіччя. В різні роки він очолював Одеський український музично-драматичний театр. Його вистави увійшли до золотого фонду вітчизняної сцени. А театр носить його ім’я. Про славетного режисера, актора, драматурга, театрального педагога нашим читачам розповідає театрознавиця Любов Федченко.
Дитинство Василя та перша любов до театрів
Народився він в заводському селищі Бурти Черкаської області в родині бухгалтера цукроварні Степана Платоновича Миляєва. Василько – сценічний псевдонім митця.
Начебто ніяких передумов для того, щоб обрати в майбутньому професію актора і режисера, у хлопця не було. Зачарування театром сталося, коли Василь Миляєв навчався в Київській другій класичній гімназії. Гімназистів водили в оперний та інші театри. Майбутній режисер дивився вистави за участю видатних засновників українського реалістичного театрального мистецтва: Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Заньковецької…
Читайте також: Театри в Одесі: як виживають та дають вистави під час війни
Закінчив гімназію, Василь став студентом історико-філологічного факультету Київського університету. Тоді театр він почав відвідувати щовечора.
Перші театральні «університети» Василя проходили в театрі Миколи Садовського. Щодня, протягом п’яти сезонів він, як театральний фотограф, спостерігав за акторами на репетиціях, під час вистав на сцені та за лаштунками. Стежив та аналізував, як працюють гримери, художники-бутафори, реквізитори, люди інших театральних професій.
Перші вистави та робота у трупі відомих театрів
Найбільше його вабило акторство. І — щасливий випадок! Через брак професійних акторів в трупі театральному фотографу довірили роль з кількома словами у виставі «Сватання на Гончарівці» за п’єсою Григорія Квітки-Основ’яненка. То було «бойове хрещення», яке відкрило двері у нове життя, де на юнака чекала його головна справа — театр.
Студент історико-філологічного факультету продовжує навчатися театральній справі. Від 1917 року його життя пов’язане з фундатором модернового українського театру, який підняв вітчизняне театральне мистецтво на світовий рівень, Лесем Курбасом. Саме в той час видатний режисер-авангардист створив свій «Молодий театр». Під керуванням Курбаса Василько працював у трупі пересувного театру «Кийдрамте», потім – легендарного театру «Березіль».
Революційні ідеї, творчі принципи естетики Курбаса дали Василькові мистецьке натхнення, сприяли зростанню творчої особистості.
Переїзд та робота в Одеській українській Держдрамі
Театральна Одеса цікавила Василька ще з юнацьких років. Вперше він побував в нашому місті у 1916 році – приїхав на гастролі у складі «Товариства українських артистів за участю М.К.Заньковецької та П.К.Саксаганського під орудою І.О.Мар’яненка». Вдруге – у 1818 році – з колективом «Молодого театру», котрий очолював Лесь Курбас.
У 1924 році Василько брав участь у роботі над фільмами «Вендета» і «Макдональд», які Курбас знімав на Одеській кіностудії.
Читайте також: Рік незламності Одеської опери: тріумфальна «Катерина» та оперний «Оскар»
А у 1925 році молодий талановитий режисер одержав запрошення від керівництва Одеської української Держдрами на постановку комедії «За двома зайцями» за мотивами п’єси Михайла Старицького. Вистава мала величезний успіх. Вона вражала яскравою видовищністю, «зірковим акторським ансамблем. А її герої волею творців вистави перейшли з минувшини у сьогодення.
В 1926 році Василь Василько стає художнім керівником Одеської української Держдрами. Йому – 33 роки. Митець відчуває в собі енергію творення, бажання рухатися вперед. А Одеса обіцяє цілковиту творчу самостійність, незалежність. І театр під керівництвом Василько бере курс на сучасну вітчизняну драматургію. На одеській сцені режисер ставить одну з кращих українських п’єс нової доби – «97» Миколи Куліша, яка стала передбаченням Голодомору.
Яким був Василь Василько
Василь Василько у 30-ті роки
В творчості Одеської української Держдрами, як і в більшості тогочасних театрів, були наявні дві основні тенденції: з одного боку – ліво-авангардистська, з другого – реалістична.
Сповідуючи ідеї своїх видатних вчителів, Василь Василько шукав свої власні шляхи в театрі. У нього було своє мистецьке кредо: театр має бути живим, правдивим і яскраво театральним.
Василько – реаліст і новатор. Його виставам були притаманні яскраво емоційна театральна форма, чітко виражений, глибоко сучасний ідейний зміст, художня правда життя на сцені. Митець увійшов в історію українського театрального мистецтва як неперевершений майстер народних сцен, в яких кожна постать на сцені мала свою виразну індивідуальність, передісторію і місце в сценічній дії. З часів Василя Василько Одеська українська Держдрама посіла одне з перших місць серед провідних театрів України.
За різних обставин режисер мусив їхати до Харкова, Донецька, Львова, Чернівців… Але знов повертався до «свого міста» – до Одеси.
Тут був його Театр! На його сцені працювали учні Василько, однодумці, з якими пліч-о-пліч він відкривав нові імені в драматургії, акторстві, режисурі. Тут він поставив свої найкращі вистави.
Василь Степанович Василько пішов з життя 18 березня 1972 року. Його поховали в Одесі на 2-му Християнському кладовищі.
В своїй книзі «Театру віддане життя» Василько писав: «Багато з того, про що ми мріяли, ми не зробили, і об’єктивних причин тому немало… Думалося, наші нащадки дороблять те, чого ми не встигли зробити. А театральне життя доводить, що молоде покоління має свої настрої, свої ідеї цілі, драматургію».
Театр ім. Василя Василько сьогодні
Сьогодні «васильківці» продовжують традиції славетного майстра, переосмислюють його спадщину.
В активному репертуарі театру – вистава «Тіні забутих предків» у постановці Івана Уривського. П’єса — інсценізація: Василя Василька за повістю Михайла. Коцюбинського.
А у лютому, під час війни в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі відбулася прем’єра вистави «Ніч перед Різдвом». Здійснена вона за інсценізацію Василем Василько твору Миколи Гоголя. Звичайно, за словами завідувачки літературно-драматичною частини театру Світлани Бондар, зі зміненими відповідно часу акцентами.
До ювілею митця театром запланована читка п’єси Василя Василька «Чашка чорної кави», присвячена трагічній долі його вчителя Леся Курбаса. Пряма трансляція вистави відбудеться на сторінках в соцмережі театру та Національної спілки театральних діячів України. Суспільне Мовлення проведе зйомки читок для Радіо Культура.
Читайте також: Одеський театр Василька відвідав Миколаїв з гастролями і підписав важливий меморандум
До ювілею Ольги Кобилянської, який відбудеться у листопаді, театр готує прем’єру вистави за її повістю «Земля». Інсценував твір Василь Степанович Василько.
Цей проект одесити створять спільно з Чернівецьким театром. «Васильківці» відвідують місця Чернівецької області, де відбувалися події, на основі яких була написана повість. Про цю подорож Суспільне Мовлення зніме фільм для Радіо Культура.
Любов Федченко
Читайте також:
- Ліна Костенко: про себе, життєві принципи та проблеми України
- День пам’яті Тараса Шевченка: 15 цитат, які є актуальними і сьогодні
- В одеській Музкомедії поставили «Золоте теля»: ще одна прем’єра (фото)
