Овації майже після кожної репліки, гарячі оплески, подяка в глядацьких очах, повітряна тривога в кінці вистави, коли артисти виходять на уклін — так пройшла прем’єра вистави «Золоте теля» (композитор Олександр Злотник, поет Олександр Вратарев, лібретто Володимира академічний театр музичної комедії ім. М.Водяного.
Вже інший Остап
По бездоріжжю до нездійсненої мрії…
Вистава була довгоочікуваною у всіх сенсах. Ще в мирні часи театр представив «Дванадцять стільців». Це теж був містичний трагіфарс, і тому дуже хотілося побачити, якими шляхами ж пуститься в чергову подорож Остап? Які сюрпризи приготував режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв Володимир Підгородинський? Та й загалом театральна прем’єра в наші часи сприймається майже як диво.
І знову на сцені Остап (лауреат Міжнародного театрального фестивалю Денис Фалюта). І кашкет з шарфом — той самий, і блиск в очах, і навіть мрія, за великим рахунком, не змінилася (дуже потрібна велика-велика сума грошей).
Але перед нами інший Остап Ібрагімович. Вже без юнацької бешкетності, зайвої веселенької стрибучості. Ще б пак: він побував там, за гранню, лікарі дивом врятували йому життя… Але при цьому він цілком готовий пуститися в дорогу за пригодами і грошима, щоб потрапити, нарешті, до міста своєї мрії (чи йому тільки так здається?) — Ріо- де Жанейро.
Діяльна натура Бендера – у кожному кроці, кожній фразі. Тільки трохи менше суєтності, трохи більше холодного розрахунку.
А далі і починається та сама містика трагічного фарсу, яка нам була обіцяна. І ключове слово тут — «трагічного», причому багаторазово. Трагічне буде більш ніж щедро поділено на всіх героїв вистави.
Чотири птахи та скульптурні герої
А фарс… Чи дивуватися бурхливим оплескам глядачів, якщо у виставі з настільки, здавалося б, знайомим ільфо-петровським сюжетом Паніковський (Андрій Мірошниченко) з’являється на сцені в оточенні одразу чотирьох гусей. Це тільки мені здалося, що солістки балету, що зображають птахів, надзвичайно схожі на лебедів? І число їх (чотири!) наче натякає, що зараз зазвучить зовсім інша музика та інший такий довгоочікуваний танець?
Птахи супроводжуватимуть Паніковського до самого кінця, так само як мрії та діяння інших героїв знайдуть тіло і кров, кружляючи по сцені.
Розповідь Фунта (заслужений артист України Олександр Щесняк) про те, наскільки цінними є його послуги, буде супроводжено «проплиттям» перед здивованим глядачем онуки героя на фортепіано (багатий посаг, забезпечений дідусем). Навколо «Антилопи» і Козлевича (Сергій Богаченко), що обожнює свою «лорен-дітріх», кружляють якісь містичні автодіви.
У трагіфарсі містично можливо все: оживає перед глядачами чорний бік життя підпільного мільйонера Корейка (Віталій Платов). Сам же він, весь у біло-бежевому, об’їдається копійчаним борщем, їдаючи у Зосі Синицької (Катерина Мись) і навіть подумує одружитися з цією юною тендітною особою.
А ось Скумбрійович, Берлага і Полихаєв начебто і «неживі» зовсім, Вони, звичайні собі геркулесівські розкрадачі, представлені скоріше як скульптурна композиція трьох спортсменів, яких так любили встановлювати в радянських будинках відпочинку та санаторіях разом із дівчатами з веслами.
Вдивіться в очі Остапа
Так, все як у романі: позитивний та недалекий Шура Балаганов (Ярослав Селедцов) краде гирі за відомою підказкою Паніковського: «Вони золоті». А як ці чорні гирі… оживають, покриваються позолотою і манять, манять, манять…
Так само манить Остапа далеке місто Ріо-де-Жанейро, яке теж оживає красивою картинкою з рожевим пір’ям і таким солодким музичним супроводом, що дух захоплює.
…І ось уже весь у білому Остап, мрія збулася: нічого не залишалося Корейку, як видати громадянину Остапу Бендеру ту саму тарілочку (вона ж блюдечко) із сумою в один мільйон. Ось тільки блакитна облямівка виявилася пшиком, як і мрія того ж кольору про Ріо.
Ах, Ріо, Ріо … Не буде ніякого Ріо. А буде реальність — жорстка, чорно-біла, без натяків на рожеве пір’я та без рожевих окулярів. Фінал вистави і вражає, і протвережує.
А перед нами наприкінці — знову зовсім інший Остап. І справа зовсім не в тому, що його, здається, знову намагалися вбити, що він так і не потрапив у Ріо-де-Жанейро і залишився без грошей… І що він уже не «весь у білому», а у звичайному кашкеті з шарфом .
І з зовсім іншим поглядом …
***
Диригент-постановник та аранжувальник вистави – Юрій Литовко;
Художник-постановник – заслужений художник України Станіслав Зайцев;
Художник по костюмах – Олена Леснікова;
Балетмейстер-постановник – лауреат Міжнародного конкурсу артистів оперети Віталій Кузнєцов.
Фото Марії Котової
