Ключові моменти
- Щоб дитина не була жертвою, або ініціатором булінгу, психолог радить допомогти дитині знайти улюблену справу — спорт, танці чи творчість. Це формує впевненість у собі та зменшує ризик участі в булінгу.
- Батькам важливо не нав’язувати власні очікування, а спостерігати, що дійсно цікавить дитину — так можна уникнути прихованого протесту й агресії.
- Емоційне спілкування в сім’ї — ключ до профілактики булінгу: діти, які мають підтримку вдома, рідше стають агресорами або жертвами.
- Протидія булінгу має бути спільною: до профілактики слід залучати не лише учнів і педагогів, а й батьків та освітніх управлінців.
Досьє «Одеського Життя»
Андрій Бортов, директор науково-практичного центру ментального здоровʼя Південноукраїнського національного педагогічного університету імені Ушинського, тренер, практичний психолог. Має понад 15 років досвіду роботи з дітьми, підлітками та дорослими.
Одежа, телефон – все має значення в дитячому колективі
Дуже часто батьки роблять спроби забезпечити своїх дітей всім, чого самі не мали в дитинстві: гарним одягом, сучасними смартфонами. Але в дитячому колективі, особливо в молодшій школі, коли відбувається криза семи років й дитина починає відчувати свою особистість, ставлення до матеріальних цінностей, якими володіє школяр, з боку ровесників дещо інше, ніж у дорослих.
– В молодшій школі присутній змагальний момент, діти змагаються, щоб визначити кращого, – розповідає директор науково-практичного центру ментального здоровʼя Південноукраїнського національного педагогічного університету імені Ушинського, практичний психолог Андрій Бортов. – І булінг в цьому віці виглядає як постійна штурханина. Але комусь дістанеться менше, а комусь – більше.
Якщо батьки в цьому віці починають купувати дітям дорогі телефони, одяг, вони ще більше розбурхують змагальну компоненту відносин дітей у школі, провокують прояви того самого булінгу дітей по відношенню одне до одного, на який потім скаржаться вчителю, в департамент, на гарячі лінії.
Стань лідером, і це захистить тебе від булінгу
На думку фахівця, дуже важливо надати дитині можливість займатись тим, що їй подобається. Не батькам, а саме їй. Танцями, малюванням, різними видами спорту. Якщо дитина займається тим, що їй подобається, і досягає певних результатів, в неї немає потреби виборювати своє місце в шкільному колективі шляхом приниження чи фізичного насильства над іншими.
Якщо улюбленого заняття немає, а стверджуватись якось треба, школяр буде доводити, що він кращий, демонструючи телефон, машину батьків, на якій приїздить до школи, чи ображаючи когось зі своїх ровесників.
– Батьки повинні пропонувати кружок, секцію і спостерігати, що з запропонованого підійшло, обговорювати не лише навчання, а й хобі дітей, – каже Андрій Бортов. – Тоді дитина житиме своє, а не чуже життя, і необхідності комусь щось доводити шляхом насильства в неї не буде.
Довідка Одеського Життя
Булінг в школі — це постійне приниження, образи або насильство однієї дитини (або вчителя) щодо іншої. Він може бути фізичним, психологічним, словесним чи кібербулінгом — тобто відбуватись і в школі, і в інтернеті. Головна його ознака — повторюваність та бажання принизити або підпорядкувати іншу людину.
Читайте також: Як анонімно повідомити про булінг у школі: нововведення Міносвіти
Непомітний протест, який перетворюється в булінг
Часто фахівці-психологи бачать дещо іншу картину. Батьки самі вирішують, чим займатиметься дитина. Наприклад, їй подобається футбол, а її відправляють на англійську мову та інформатику.
Не кожна дитина почне у такому випадку протестувати, бо хоче мати з батьками нормальні стосунки. Частіше негатив буде накопичуватись, а потім вийде назовні у конфлікті з однокласниками чи вчителями, проявиться тим самим булінгом.
Відсутність порозуміння з батьками, булінг з боку однолітків може стати причиною початку вживання алкогольних напоїв або наркотичних речовин, появи перших татуювань, пірсингу в підлітковому віці. Все це – прояви протестної поведінки.
Головна потреба – емоційне спілкування
У віці 11-15 років для школярів головним стає емоційне спілкування з ровесниками. Для цього вони обʼєднуються у групи, і тому, хто залишається поза групою, доводиться нелегко. Випадки насильства по відношенню до того, хто став ізгоєм, часто мають характер групового знущання, яке ще й знімається на телефон з метою ще більшого розповсюдження.
– Якщо батьки не спілкуються достатньо з дитиною, вони можуть стати для неї менш авторитетними, втрачається такий необхідний контакт, – продовжує Андрій Бортов. – Вдома інколи починають відбуватись емоційні сплески, коли дитина кричить, нервує. І це відбувається не тому, що дитина не любить батьків. Насправді це єдине безпечне місце, де можна собі дозволити істерику. Бо однокласники або сторонні люди можуть побити, вчитель – викликати до школи батьків. А батьки терпітимуть все.
Насилля породжує насилля
За статистичними даними, 40% агресорів, які булять інших, самі переживали у житті випадки насильства, принижень. Наприклад, батьки, які в дитинстві пройшли через булінг, інколи в розмовах вдома принижують авторитет вчителя. І самі не розуміють, що тим самим провокують булінг стосовно вчителя, якого їхня дитина не слухатиме, не поважатиме і всіляко діставатиме.
– Батьки повинні памʼятати: більшу частину часу свого життя дитина проводить у школі з вчителями, – говорить Андрій Бортов. – Тому краще не говорити про те, що вона знаходиться з не авторитетними людьми. Бо це формує конфлікт у взаємовідносинах і з вчителями, і з однокласниками, які, на відміну від інших дітей, поважно ставляться до вчителів. Тому профілактику булінгу треба вести не лише серед учнів, а серед усіх учасників навчального процесу – учнів, вчителів, батьків.
Конфлікт інтересів на користь не піде
На думку мого співбесідника, рішення про надання права вчителям займатись репетиторством зі своїми ж учнями, – це конфлікт інтересів. І як будь-який конфлікт інтересів, він спроможний позначитись на і без того непростій ситуації у сучасній школі.
Навіть педагоги, з якими довелось спілкуватися, впевнені: новація здатна провокувати виникнення конфліктів між учнями, які навчаються за звичайною програмою, і тими, чиї батьки мають можливість платити за додаткові заняття з репетитором.
Отже, здається, до обговорення ситуації з булінгом, окрім дітей, вчителів та батьків, треба долучати ще й чиновників, які своїми рішеннями не зменшують ризики виникнення конфліктів і випадків булінгу, а, навпаки, їх створюють.
Але на такий розвиток подій сподіватись марно: ще в січні цього року, коли ми обговорювали ситуацію про лідерство області (2-ге місце) за кількістю скарг на випадки булінгу, і обласний, і міський департаменти освіти відмовились надати хоч якісь пояснення.
Зараз ситуація не змінилась. Окрім теоретичних рекомендацій, ніякої інформації про вирішення конфліктів у конкретних шкільних колективах, звідки надходили скарги, немає. Отже, чим вони завершуються насправді, невідомо. І виходячи з позицій департаментів замовчувати цю інформацію, не дізнаємось ніколи.
Читайте також:
