Хто сьогодні читає друковані книжки?
Здавалося б, книжкові виставки сьогодні – «не на часі». Але організатори форуму переконані, що навіть у наш складні часи такі свята книги необхідні.
– Ми повинні дати можливість видавцеві знайти свого читача, а читачеві – знайти свою книгу. Ми віримо, що книга допомагає бути стійкими, ухвалювати креативні та зважені рішення, – переконана генеральна директорка ОННБ Ірина Бірюкова. – Сьогодні ми бачимо, що це свято книг – довгоочікуване для багатьох українських поціновувачів літератури. Після кількох безсонних ночей обстрілів, довгих повітряних тривог люди приходять до бібліотеки, посміхаються, радіють новим книгам.
Відвідувачі виставки – люди дорослі, зі сформованими смаками. Молодь, в основному, була представлена студентами. І далеко не всі вони сприймали захід, як нудну повинність. Деякі принесли з собою книги, які зараз читають. У першокурсниці Марії Карпенко – в руках томик Германа Гессе. Улюблений письменник – Еріх Марія Ремарк. Українських авторів прочитала поки що небагато. А на виставці дівчину, в першу чергу, зацікавили люди, не байдужі до книг – приходять, цікавляться.
– Читати важливо, тому що це допомагає тобі мислити ширше, – вважає Марія. – Я читаю багато. Не хочу говорити, що я якась особлива в цьому плані. Але з мого оточення читають зовсім небагато людей, тому що зараз є альтернативні можливості: можна подивитися екранізацію книги або почитати в електронному форматі. Але особисто я все ж віддаю перевагу читанні в паперовому. Мені приємно тримати в руках книгу, колекціонувати їх, збирати власну маленьку бібліотеку. Хоча за ціною книги не зовсім доступні.
Саркастичні, пронизливі, смішні
Під час виставки Марія збирається познайомитися з творчістю Валерія Пузика та Андрія Кокотюхи. Нові книжкові відкриття робить для себе, напевно, кожен її учасник.
– Прочитала спогади найсамобутнішого українського поета Тараса Федюка, і в захваті вже другий тиждень, – ділиться завідувачка сектору читального залу ОННБ Валентина Клейнбурд. – Книга написана живою мовою в гумористично-саркастичному ключі. Я думаю, і наші школярі можуть її прочитати. Там представлений весь літературний процес України від 70-х років до сучасності. Я думаю, якби такі книжки видавалися частіше, їх би читали всі.
Величезне враження справила на бібліографа і книга талановитого одеського письменника, нашого захисника Валерія Пузика «З любов’ю – тато» – листи з фронту в тил до сина.
– Ця емоційна книга просто пронизує, – ділиться Валентина. – Вона здобула справжнє народне визнання.
А для гарного настрою бібліограф рекомендує захоплюючі книги Вадима Карпенка «Пригоди Марка та Харка» і «Нові пригоди Марка та Харка». Цей, за визначенням автора, роман-жарт про козаків-побратимів, дружній шарж на українців.
«Якби руськіе читали Віталія Запеку – фіг би до нас полізли»
За словами Валентини Клейнбурд, читачі в захваті від книг Віталія Запеки. Письменник і фотохудожник, він шість років добровольцем воював за Україну: три роки в АТО, три роки – на повномасштабній війні. На фронт взяв із собою фотоапарат. Зараз його знімки з ліній оборони зберігаються в Державному архіві України з позначкою «зберігати вічно».
Рік тому командир відділення гранатометників Віталій Запека був поранений під Кураховим.
– Військкомат визнав мене безнадійно «трисотим», – каже Віталій. – Натягати броник я вже не здатний.
На питання, як вдавалося писати на фронті, він відповідає: можливо, це врятувало мою психіку. Пише Віталій не тільки про війну. Наприклад, його антиутопія «Абсурд» розповідає про маніпуляції суспільством за допомогою ЗМІ. Дуже популярними є його книжки, написані для онуки. Добрі, світлі, радісні – позавікові.
– Я вважаю, що через сміх можна запропонувати читачеві про щось подумати. А що більше у нас буде мислячих людей, то більше шансів зберегти нашу країну, – стверджує Віталій.
Про війну багато хто боїться сьогодні читати. Вона й так оточує нас з усіх боків. Водночас читачі написаного Запекою першого в Україні військово-сатиричного роману «Герої, херої та не дуже» вважають, що з цієї книжки можна починати читати про війну. А улюблений письменником відгук на його роман «Бабах на всю голову» звучить так: «Якби русня читала «Бабах» Віталія Запеки – знала б, які у нас жінки, і фіг би до нас полізла».
Українські шпигунські трилери: у співавторстві з ГУР
Особливо активною була автограф-сесія одного з найпопулярніших українських авторів Андрія Кокотюхи.
За словами Андрія, він вже встиг написати 107 книг. Жанри – найпопулярніші: історичні та військово-пригодницькі романи. А шпигунські трилери він пише у співпраці з ГУР. Розвідники самі запропонували давати письменнику теми для книг.
– Це реальні історії, які обробляються художнім способом. Всі події, описані в моїх книгах, відбувалися насправді. А персонажі – вигадані, – розповідає Андрій. – У ГУР консультують, дивляться, щоб все відповідало реаліям. Не якась цензура, але щоб все було реалістично. Хоча це не документальна проза.
Зараз на піку популярності книга Андрія Кокотюхи «Довгий комендантський час» із серії «Таймер війни». Захоплююча історія відбувається в перші дні широкомасштабного вторгнення. В обложеній ворогом столиці український розвідник повинен запобігти ворожому теракту.
Хроніки захисту Ірпеня: книги від наших захисників
Серед письменників виставки-форуму чимало людей, які захищали нашу країну.
Книга Сергія Мартинюка (літературний псевдонім Світогор Лелеко) «Позивний «Письменник», або як Ірпінці русню відірпінили» створена на основі його щоденникових записів. З першого дня російської агресії, взявши мисливську рушницю, він став на захист свого міста. Хроніки захисту Ірпеня – від моменту вторгнення до дня визволення – показані очима не тільки очевидця, а й безпосереднього активного учасника подій. Це історії добровольців, які перший тиждень самостійно тримали оборону. Розповіді про те, як ночували на блокпостах, взяли першого полоненого – і він був цьому здивований, знищили колону росіян між Ірпенем і Бучею, не дозволивши ворогу пройти на Київ.
– Я пишу свої книги, – каже Сергій Мартинюк, – для того, щоб українці зрозуміли – ми сильна нація. Хочу навчити молодь пишатися своєю країною. Дуже хочу, щоб наші діти стали трохи кращими за нас.
Добрик, Інжир і Пампуха: що почитати дітям та підліткам
Книг для дітей та підлітків на виставці було представлено багато. Одна з найпопулярніших – «Українська абетка кота Інжира» Видавничого центру «Академія». Якісний друк, повнокольоровий щільний картон, а головний герой – улюблений герой коміксів.
Купували відвідувачі й книжку «Добрик і його пригоди» Тетяни Винник – розповідь про бездомного песика. Крім зворушливої історії, в ній є й ігрові завдання – з’єднавши крапки, намалювати головного героя.
Підлітків може зацікавити книжка «Пампуха» Алевтини Шалвач – історія дівчинки, яка страждає від булінгу в школі. Що переживає підліток, який зіткнувся з цькуванням однолітків, як можна протистояти знущанням – тема, на жаль, сьогодні досить актуальна.
Як навчити читати дитину?
Біля прилавка, що представляє дитячу книгарню «Їжачок», покупниця дуже емоційно скаржилася на онуку, яка категорично не хоче читати. А власниці цієї приватної книгарні – сестри Ольга та Олена Остапчук – пропонували їй книжки, які можуть зацікавити дитину. І вибирати тут було з чого: абетки для малюків, пригоди і казки, розвиваючі ігри та книжки про історію України. Нерідко їх купують для українських дітей, які сьогодні перебувають за кордоном.
Свій магазин дівчата відкрили під час повномасштабної війни. Назвати свій бізнес прибутковим поки що не можуть.
– Це дуже важко, – не приховує Ольга Остапчук. – Податки, оренда, самі книги – дороговартісні. Ми хочемо пропонувати нашим читачам не дуже дорогі книги. Але видавництва теж не можуть їх за безцінь продавати. Ніяких пільг від держави для маленької дитячої книгарні немає. А ось видавництва йдуть назустріч – роблять знижки при замовленнях. Також подаємо на гранти від держави і спонсорів. І тільки таким чином дитячому книжковому магазинчику вдається триматися на плаву.
– Ми сподіваємося, що наші зусилля знайдуть відгук. І діти, і батьки будуть більше читати, заходити в такі книгарні. Звичайно, книжки можна купити і через інтернет. Але важливо, щоб дитина бачила справжню книгу, відчула простір книгарні, – переконана Олена Остапчук. – Це завжди зачаровує. Якщо ви навіть не збираєтеся купувати книгу, можете прийти до нас, сісти на пуф, розглянути обкладинки. І, можливо, саме з цього почнеться любов до читання.
