Якщо вас стало періодично нудити і болить лівий бік, не слід виключати дивертикуліт – запалення в кишечнику, ризик розвитку якого суттєво збільшується після п’ятдесяти років.
У чому особливість цього захворювання, через що воно виникає і як лікується, пояснила гастроентеролог-ендоскопіст вищої категорії Лариса Припіченко.
Дивертикуліт: пенсіонери у групі ризику
Лариса Припіченко
Дивертикулярна хвороба товстої кишки – це хронічна патологія, при якій у стінці кишечника утворюються грижоподібні випинання (дивертикули), що виступають крізь м’язовий шар. Їх розмір може бути від п’яти до десяти міліметрів.
Дивертикулярна хвороба буває вродженою (рідко) і набутою. Також вона поділяється на дивертикульоз (наявність множинних випинань у кишечнику) та дивертикуліт (запалення цих випинань).
Патологію також називають хворобою пенсіонерів, оскільки ризик її розвитку суттєво зростає з віком, і після шістдесяти років її виявляють мінімум у половини пацієнтів. При цьому літні чоловіки хворіють на дивертикуліт частіше за жінок.
Чому розвивається дивертикуліт?
Причини розвитку захворювання до кінця не вивчені, але останніми десятиліттями медики відзначають помітне збільшення числа пацієнтів з дивертикулярною хворобою. Це пояснюється загальним демографічним старінням населення, малорухомим способом життя, недостатнім вживанням рослинної клітковини, а також поширеністю патологій шлунково-кишкового тракту, таких як гастрити, панкреатити, виразкова та жовчнокам’яна хвороби.
Також одна з можливих причин виникнення дивертикульозу – порушення моторики товстої кишки, що супроводжується підвищенням тиску у ній. Цьому сприяють зайва вага, часті запори або проноси, підвищений метеоризм, грижі передньої черевної стінки, дефіцит вітамінів в організмі та запальні процеси у кишечнику. Також відіграє роль набута (вікова) або вроджена слабкість сполучної тканини – на користь цього говорить часте поєднання дивертикульозу з варикозним розширенням вен, плоскостопістю, геморою, грижами.
Як проявляється дивертикуліт?
Приблизно у 30 відсотках випадків дивертикулярна хвороба кишечника протікає безсимптомно і її випадково виявляють під час обстежень, призначених за іншими показаннями (зокрема, при колоноскопії або комп’ютерній томографії). В основному безсимптомний перебіг характерний для вродженої форми захворювання і для ранніх стадій набутої форми.
У той же час, якщо дивертикули досягають великих розмірів або розвивається запалення, можуть виникати здуття живота, дискомфорт у ділянці кишечника, нудота, блювання, відрижка, порушення випорожнень (запор, пронос або їх чергування). Також для хвороби характерними є ниючі або переймоподібні болі в животі, в основному з лівого боку. У деяких випадках у пацієнтів підвищується температуру тіла.
Прогресування захворювання здатне призвести до ускладнень: запальних процесів у кишечнику, кишкових кровотеч, утворення спайок та свищів, кишкової непрохідності.
Їжте більше клітковини
Для профілактики виникнення дивертикульозу і дивертикуліту потрібно споживати в їжу більше клітковини, не допускати запорів, бути фізично активним і контролювати власну вагу.
Діагностика і лікування дивертикуліту
У разі підозри на дивертикулярну хворобу кишківника застосовуються ендоскопічні методи діагностики – колоноскопія або ректороманоскопія, які дозволяють провести візуальний огляд слизової прямої кишки. Також лікар (гастроентеролог або проктолог) може призначити рентген з контрастом (іригоскопія), ультразвукове дослідження, комп’ютерну томографію, аналіз калу на копрограму, загальні аналізи сечі та крові.
При діагностиці важливо виключити інші захворювання зі схожими симптомами: наприклад, синдром подразненого кишечника, апендицит, хвороба Крона, запалення органів малого тазу у жінок.
Лікування дивертикулярної хвороби кишечника призначається індивідуально і залежить від клінічних проявів. У безсимптомних та неускладнених випадках достатнім є дотримання рідкої дієти, прийому препаратів для покращення моторики кишечника, за необхідності – спазмолітиків. Нерідко потрібна антибіотикотерапія.
При ризику виникнення ускладнень показане хірургічне втручання.
Ірина Лебединець
Ще статті на тему:
