В Україні набирає популярності російський серіал «Слово пацана. Кров на асфальті», що розповідає про історію боротьби кількох злочинних угруповань у Казані у 1980-ті роки. Серіал завоював популярність як серед російських, так і, на жаль, українських підлітків і зараз дуже активно обговорюється в соцмережах.
«Одеське життя» вирішило поцікавитися, що ж це за серіал, чим він «взяв» українців і чому від його перегляду все ж таки слід відмовитися.
Про що серіал «Слово пацана»
Дія цього 8-серійного серіалу розгортаються в Казані в 1980-і роки, на закаті СРСР. Його головні герої – 14-річні підлітки, котрі приєднуються до однієї з місцевих вуличних банд. Школярі навчаються битися, грабувати, а також вивчають закони місцевих авторитетів.
Серіал дуже якісно знятий, «бере» на емоції, до того ж у ньому грають популярні та улюблені глядачами російські актори – Іван Янковський, Сергій Бурунов, Іван Макаревич та інші.
І незважаючи на те, що серіал випущений з маркуванням «18+», його дивляться багато вразливих глядачів молодшого віку. І деякі підлітки вже встигли відтворити у житті кілька сцен серіалу, а саме – жорстокі вуличні бійки, за що потрапили до поліції. І незважаючи на надзвичайну популярність, багато росіян уже вимагають заборонити небезпечний серіал.
Читайте також: До одеських підлітків прийшло нове захоплення – масові бійки у торгових центрів
Захват і осуд: українці розділилися на два табори
Здавалося б, а до чого тут Україна? Але не слід забувати, що наша країна довго знаходилася в одному інформпросторі з росією. І навіть після початку повномасштабного вторгнення далеко не всі наші громадяни відмовилися від споживання російського контенту, зокрема кіно та серіалів. І, судячи з відео, що розповсюджується в ТікТоці, багато українських підлітків дивляться і «Слово пацана».
У той же час, українці поділилися на два «табори»: хтось захоплюється серіалом і навіть цікавиться, чи були подібні злочинні угруповання в Україні, а інші здивовані через те, що після майже двох років війни в Україні хтось ще здатний «фанатити» від ворожого проекту.
Українці, які обрали дивитись «Слово пацана», пояснюють свій вибір так:
- «Що хочу, те й дивлюся» («Дивлюся, що подобається»);
- «Серіал флагманський, велика кількість акторів, цікавий та динамічний сюжет»;
- «Я вважаю, що це історія, яку повинні знати всі»;
- «Потрібно дивитися, це шедевр цього року»;
- «Якщо Україна не робить реально хороші серіали, то що нам робити?»
Ви також можете дізнатися: 5 легких фільмів, де життя героїв круто змінюється в один момент
А ось що пишуть у соцмережах люди з іншого табору:
- «Слово пацана» зняли наші вороги, які підтримують геноцид українців»;
- «Люди реально якісь дивні, самі спонсорують собі ракети і не розуміють, у чому річ»;
- «Я вже уявляю, як євреї сиділи в газових камерах і дивилися німецькі серіали…»;
- «Всі забули за Ірпінь, Ізюм, Бучу, нескінченні обстріли Херсона, Нікополя, Куп’янська. Стерті з лиця землі Маріуполь, Бахмут, Мар’їнку…»;
- «Більшість людей, які це дивляться – це діти та національно несвідомі люди».
Кадр із серіалу «Слово пацана. Кров на асфальті»
Крім того, є думка, що серіал «Слово пацана» працює на російську пропаганду і, ймовірно, було знято небезпідставно під час повномасштабної війни в Україні.
Психолог: серіал «Слово пацана» калічить дітей
У той же час психологи б’ють на сполох: серіали, подібні до цього, несуть чималу небезпеку і навіть здатні завдати непоправної шкоди нестійкій психіці підлітків.
За словами психолога Катерини Клюшніченко, романтизація насильства веде до того, що це стає переважно нормою в суспільстві і, як результат – травмує людей і робить насильство і грубість чимось повсякденним.
«У когось психіка стійкіша, а хтось набагато чутливіший до того, що бачить на екрані. Є низка серйозних наслідків, які можуть викликати жорстокі сцени, а саме можуть виникнути симптоми, схожі з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), панічнi атаки, загострене почуття страху, підвищена тривожність, апатичний або депресивний стан, підвищена агресія та інше»,
– зазначає психолог.
Звичайно, ніхто не має права заборонити людині дивитися те, що вона хоче дивитися. І, зрозуміло, є люди (і таких, сподіваємося, більшість), які в змозі відокремити те, що відбувається на екрані від реального життя, усвідомлюють, до яких наслідків можуть призвести ті чи інші дії і здатні спиратися на свої цінності, що суперечать грубості, жорстокості та насильством.
Але є серед нас і ті, хто більш психологічно чутливий і сприйнятливий і може сприйняти подібні фільми як керівництво до дії. А наслідки можуть бути дуже сумні, причому як для самої людини, так і для суспільства загалом.
І забувати про це не слід, особливо українцям у дні жорстокої та нещадної війни. Як то кажуть, думай-те…
За матеріалами Телеграфу та УНІАН
