Ключові моменти:

  • Механізатор із села Троїцьке Євген Коваленко пішов добровольцем у лютому 2022 року, дослужився до сержанта у складі 122-ї бригади ТрО, визволяв Херсонщину та пережив сім ротацій у важких боях за Бахмут.
  • Після тяжкого поранення під Бахмутом (уламок досі залишається біля хребта) та хвороби дружини ветеран звільнився зі служби й повернувся до мирної праці комбайнера у фермерському господарстві «Шевченка».
  • Його син Костянтин («Берлін») — старший сержант 35-ї бригади морської піхоти, який пройшов Херсонщину, Запоріжжя, Покровський та Курахівський напрямки — продовжує боронити Україну попри сім уламків у тілі після поранення.

Готувався вийти в поле, а пішов воювати

Сьогоднішня наша розповідь – про двох сержантів, батька і сина, які з перших днів війни стали на захист України.

Передовий механізатор Євген Коваленко із села Троїцьке готувався вкотре вийти в поле підживлювати озимину в період так званих лютневих вікон, але війна змінила його мирне трудове життя. Не мешкаючи, селянин добровольцем пішов до військкомату і вже 26 лютого 2022-го прибув у селище Борщі, де формувався окремий батальйон територіальної оборони, який увійшов до складу 122-ї бригади Сил тероборони ЗСУ. За період служби Євген Коваленко з рядового дослужився до сержанта.

Старший сержант Коваленко з побратимами на завданні

Спершу батальйон добровольців Одещини захищав регіон з морського і сухопутного напрямків. Протягом літа та осені він боронив Миколаївщину та звільняв Херсонщину. Наприкінці 2022-го батальйон разом з іншими підрозділами 122-ї бригади був перекинутий на найгарячішу ділянку фронту – в Донецьку область, під Бахмут.

Читайте також: Інна Чорненька з Байбузівки на Одещині повернулася до служби після поранення

«Найстрашніше на війні – це тиша»

Одним з найбільших випробовувань для Євгена Коваленка з позивним «Ібрям» стала битва за місто Бахмут. Він досі не може забути запах гарі, виття мін і бомб, стогін поранених. Він ніколи не забуде імена загиблих товаришів. Впродовж семи ротацій воїн із побратимами стримував переважаючі сили «вагнерівців», а потім регулярної армії ворога. Євген саме там пройшов страшні вуличні бої.

– Найстрашніше на війні – це тиша, коли після «м’ясних штурмів», роботи арти, авіації та перестрілок з обох боків раптово на декілька годин все затихає, – розповів ветеран Євген Коваленко. – Адже після затишшя з тобою може відбутися що завгодно, може наступити ще страшніша буря. Найбільше шкода побратимів, які загинули на війні.

Але саме під Бахмутом відбулася і найрадісніша подія для сержанта Коваленка – до нього приїхав син Костянтин, морпіх 35-ї бригади.

– Важко передати відчуття від зустрічі із сином на полі бою, радість неймовірна. До того ж Костя привіз необхідну амуніцію, в якій воювати стало комфортніше, – поділився пережитим Євген.

Незабутня зустріч батька і сина в Бахмуті

В одному з боїв за Бахмут воїн Євген Коваленко отримав важке поранення. Лікувався в Одесі, де з тіла витягли осколки від міни й підлікували. Та один шматок заліза так і залишився біля хребта. Також лікарі мали поміняти вражений суглоб на нозі, але так і не зробили операцію. Завдячуючи вірній дружині Ользі, чоловік знову став у стрій, але пересуватися йому і досі важко.

Наприкінці минулого року важко захворіла й перенесла складну операцію його дружина. Отже воїн «списався», і вже він доглядав свою кохану. Тепер Євген Коваленко працює комбайнером у фермерському господарстві «Шевченко». Через відсутність у селі трактористів оре пайовикам городи.

Ветеран розповів, що до війни працював в іншого фермера, але за період служби жодної допомоги від нього не отримав. Тому пішов працювати у господарство «Шевченко». Його засновник Олександр Бондаренко – найщедріший місцевий аграрій-меценат, який найбільше підтримує земляків, котрі воюють на фронті, і ветеранів. Зокрема, сину Євгена він допоміг із транспортом.

Читайте також: Батько–зенітник прикривав сина–танкіста в бою: історія з Одещини

Бойові артефакти фермеру і меценату Олександру Бондаренку від сержантів Коваленків

Син продовжує битися з ворогом

Старший сержант 35-ї бригади морської піхоти Костянтин Коваленко із позивним «Берлін» перший бойовий досвід набув в АТО, під час строкової служби. З початком великої війни примчався додому з Рені, де працював, щоб стати на захист Вітчизни. Зі своїм підрозділом Костянтин воював на Покровському, Курахівському, Слов’янському напрямках та інших гарячих ділянках Донеччини та Запоріжжя. Попередній бойовий шлях – оборона Миколаївщини та Херсонщини, включно із зачисткою лівобережжя тощо.

Його батько й мати дуже переживають за сина-відчайдуха, котрий, як і батько, мужньо б’є ворога, а після поранення носить в собі сім осколків від ворожого фугасу.

Нарівні з нагородами за хліборобську працю, в родині свято бережуть відзнаки, зокрема президентські та главкома ЗСУ, отримані сержантами Коваленками за відвагу, проявлені при захисті рідної країни.

Підписатися
Сповістити про
guest
0 коментарів