Їхнє гасло: «Байдужість вбиває!» Вже майже рік, як вони щосуботи виходять на акції протесту до будівлі одеської мерії на Думській площі, домагаючись, щоб бюджетні кошти прямували на допомогу ЗСУ, а не на неактуальні в дні війни закупівлі. Серед них – матері тих воїнів, які вже ніколи не повернуться додому… З деякими з них поспілкувалось «Одеське життя».
«Я не думала, що Олександр загине»
Захисник з Одеси Олександр Свищ, відоміший під позивним «Фарш», був штурмовиком-розвідником та особою 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. В армії він не служив, але, за словами його матері Ангелини Любчак, завжди хотів бути військовим. Після 2014 року став брати участь у військових зборах «Азова» та «Центурії». А з перших днів повномасштабного вторгнення поповнив лави ЗСУ. Тоді ж Олександр сказав матері, що зараз він «там, де має бути».
«Він отримав бойове хрещення у Київській області – у селі Мощун, Бучі та Ірпені. Його бойовий шлях пройшов за «гарячими» напрямками: Маріупольським, Запорізьким, Херсонським та Бахмутським… Я бачила його двічі за весь час, останній – у червні 2023 року. Олександр був командиром мінометної групи, розвідником та штурмовиком, володів різними видами зброї. Так, він був безстрашним воїном, але пораненим та виснаженим. Навіть після отримання мінно-вибухових травм він повернувся на фронт, бо не міг залишити побратимів. Я не думала, що Олександр загине, думала, дійде до перемоги»
– розповідає Ангеліна.
Олександр загинув у боях за Батьківщину на Бахмутському напрямку 12 вересня 2023 року. Героєві назавжди залишиться 30 років. Удома в нього залишилися дружина Анастасія та маленька дочка Василиса.
«Я роблю це на згадку про сина»
Ангеліна Любчак почала виходити на поодинокі мирні пікети «Кава на Думській» ще в серпні минулого року, а за місяць, після загибелі сина, жінка прийшла на площу в чорному.
«Тепер ми розуміємо, у кого був «Фарш», – так мені пишуть ті, хто знав Олександра. Я ніколи не стояла осторонь усього, що стосується суспільства. Особливо під час війни, коли мій син боронив Україну. Я, інші матері та родичі військових, прагнемо звернути увагу не лише керівників міської ради, а й суспільства до проблем, з якими стикаються захисники на фронті. Городяни мають цікавитись, на що йдуть кошти з бюджету міста та скільки коштів виділяють на ЗСУ. На фронті брак боєкомплектів, зброї, дронів, турнікетів, палива, медикаментів. Є проблеми із прикриттям штурмових бригад, евакуацією поранених та загиблих. Я продовжую виходити на одиночні пікети, бо з мого двору вже троє загинули на війні та ще двоє воюють. Тому ми з однодумцями робимо це заради чоловіків та дітей, які захищають нашу країну»,
– каже мати загиблого за Україну Захисника.
Стаття на тему: Мама воїна, одягнена в чорне: як знайти сили жити і боротися?
Ангеліна каже, що суспільство сприймає ці пікети по-різному, і їй не раз доводилося чути закиди та коментарі, що там збираються «проплачені обірванці» та «хворі на голову». Але, за її словами, вони роблять те, що не наважуються зробити інші: рятують наших захисників та нагадують, що байдужість убиває.
«Так, люди виснажені війною, але вони не знають, наскільки важко хлопцям, які тримають оборону»,
– зазначає Ангеліна.
Наразі жінка разом з іншими матерями та родичами захисників допомагають один одному, воїнам та сім’ям загиблих. Жінка особисто знайшла в цьому порятунок та поштовх до життя: щоб не думати про болісне, робить корисну справу і несе це іншим людям.
«Коли я вперше вийшла на пікет на Думську після загибелі сина, люди підходили, обіймали мене, співчували і щиро дякували Герою. Зараз син надає мені сили зробити те, що він хотів, але не встиг. Тому або ми сидітимемо вдома і страждатимемо, а захисники на передовій вмиратимемо не лише від зброї окупанта, а й від байдужості суспільства, або ж ми разом згуртуємось і продовжимо допомагати заради Перемоги!»,
– каже мама Героя.
Читайте також: Як мати героя «на щиті» домагається допомоги нашим захисникам (відео).
