Перше, що почула поруч з Палацом спорту на проспекті Шевченка: «Головне, що люди живі…». Хтось у відповідь (чи самому собі): «Боже, що ці рашистські тварі роблять!». Зауваження від ще одного «споглядача»: «Не ображайте тварей!»…
Так, ми біля Палацу спорту, що понівечений від вибухової хвилі після вчорашнього ракетного удару по Одесі…
Нещасний палац… Боже, скільки скла! І це при тому, що його прибирали учора, а після була злива…
Що роблять люди? Працює оперативний штаб, волонтери приїхали з гарячою їжею… Сотні метрів плівки, плити OSB, ще якісь будматеріали «першої потреби»…
Обходимо Палац спорту… Поруч з Палацом – багатоповерхівка. І ще одна… Цілі, але ж майже зовсім без вікон…
Ще почула від літньої жінки:
– Третій рік триває війна, а мені все ще здається, що бачу моторошний сон…
Ні, моторошна реальність. Як вона виглядає – дивіться на наших фото…
Фото авторки
