Сорок восьмий день… А ми знову на Молдаванці. У тому її місці, де люди із золотими серцями живуть і працюють майже без перерви. Це сквер Гамова, який став на старенькій Молдаванці справжнісіньким Штабом добра. Тут об’єдналися сьогодні Благодійний фонд «Добрий Самарянин», що вже давно перебуває на цій території, і Волонтерський гуманітарний центр у Малинівському районі.
Це ж так по-одеськи – завжди посміхатися
Тут дуже багато людей, вони працюють та посміхаються. Так усміхаються, що не можу не спитати у адміністратора Штабу добра Наталії Терехової:
– Це що, установка така – обов’язкова посмішка?
Наталія Терехова
Наталя мені у відповідь знову-таки усміхається:
– Ну ось самі посудіть, а як інакше? Ми вирішуємо зараз величезну кількість проблем, і все більше людей – незаможних одеситів, переселенців – до нас звертаються за допомогою. Адже самі знаєте, в якому вони стані, в якій розгубленості. Іноді на просте запитання не можуть відразу відповісти. Переселенців дедалі більше. Як же нам не посміхатися, не підбадьорити їх із самого початку посмішкою? Хто як не ми?
Хто, як не вони? З Божою допомогою та гарячими золотими серцями?
З чим же звертаються зараз до цього Штабу добра на Молдаванці?
«Чоловіка забрали на війну, маленька дитина, я сама. Допоможіть, якщо можете».
«Вийти з дому не можу. Можете привезти продукти?».
«У мене дитина-інвалід, я одинока мати, потрібні медикаменти, допоможіть будь ласка».
«Ви допомагаєте біженцям? Ми виїхали з Миколаєва, нічого не лишилося»…
«Це – для Миколаєва, це – для Бердянська»
Тут працює близько ста волонтерів. Прошу відірватись від упаковки продуктових наборів хоч на мить. Не завжди виходить. З тієї простої причини, що зараз – упаковка, а потім – роздача одягу, обіду. І все це – по колу, день у день, з години на годину.
Тут також збирають гуманітарну допомогу для українських міст, які найбільше постраждали від війни. Днями було зібрано цілу машину гуманітарної допомоги для мешканців Бучі. Днями проводилося розвантаження гуманітарної допомоги із Франції (це для Миколаєва). Це – для Херсона, це – для Бердянська, це ще для якогось українського міста, яким «пройшлися» окупанти.
А ще тут працює цілий комп’ютерний центр. Тому що всіх і все треба врахувати, підрахувати.
Психологічна допомога (навіть спецзарядка), гарячі обіди, продуктові набори… А ще треба і те, і це. Ось, як з’ясовується, зараз незаможні одесити та переселенці потребують, зручного, відповідного погоді одягу, бажано спортивного, візків для малюків, ковдр, подушок, постільної білизни, засобів особистої гігієни.
Діти волонтерів – теж волонтери
Зазираємо у маленьку кімнатку, знайомимося з ще однією волонтерською гвардією. Це – одеські діти, Лада Шевцова та Клементина Священко. Вони – діти волонтерів. Втім, не тільки так, бо самі про себе відгукуються:
– Ми – волонтери!
Лада Шевцова та Клементина Священко
Так, вони також волонтери. Допомагають чим можуть – пакують продукти, готують чай, каву. Навперебій розповідають, як навчилися готувати смачний какао та капучино. А ще дівчата малюють нашу Перемогу і мир… Мені одразу згадалося оповідання тих, хто плете маскувальні сітки: у кожну таку сітку загортають дитячі малюнки – як оберіг…
Потребуєте допомоги або самі в змозі допомогти? Час роботи цього Штабу добра та милосердя з 9:00 до 17:00. Сквер Гамова. Телефон: +38 (048) 796-27-49
Читайте також: Одеса на воєнному становищі, 43-й день: безкоштовний обід, одяг, сльози
Фото Марії Котової
