Новини Одеси та Одеської області

Одеський історик розвінчав 12 найпопулярніших міфів про місто (Частина перша)

Одеський історик розвінчав 12 найпопулярніших міфів про місто (Частина перша)

Про Одесу існує безліч міфів. Чому вони популярніші ніж справжні історичні факти? Одеський історик Володимир Півторак зібрав дванадцять найпопулярніших із них та запропонував розібратися, чи є в них доля істини. Історик відразу зазначив, що серед приведених фактів багато знахідок його колег – істориків із різних одеських вишів, які занурені в цю тему, вивчають нові джерела, проводять дослідження, як «в полі», так і в бібліотеках світу.

Міф 1. Як Одеса виглядала раніше

Ми й досі достеменно не знаємо, як виглядала місцевість, де зараз стоїть наше місто, кілька сотень років тому. Існують відомі зображення, зокрема картина «Хаджибей» художника Геннадія Ладиженського, яка зберігається в Одеському художньому музеї. Але навіть вона – лише черговий художній твір, який був створений на основі документів та уявленню про це місце притаманне кінцю 19 столітті і його не можна приймати за історичний документ.

«Хаджибей»

«Хаджибей» Геннадія Ладиженського

Ще один приклад. Багато хто з нас бачив на просторах інтернету гравюру, яка датується 19 століттям. Історик пропонує придивитися до неї більш уважно: зображення зроблено із ракурсу висоти пташиного польоту, який технічно був недоступний в той час. Крім того, на ньому зовсім інші пропорції міста та розташування відомих нам пам’ятників та знакових будівель. Це гравюра була створена в Німеччині, автором, який ніколи в Одесі не був.

Одесса 19 в., гравюра2

На сьогоднішній момент найкращим відображенням околиць та фортеці Хаджибей можна вважати візуалізацію харківського архітектора Ігоря Титаренка. Він наложив відомі креслення, дані археологічних досліджень на карту місцевості та завдяки новим технологіям отримав такий результат. Втім, вже з’явилась критика цих зображень щодо точності розташування тих чи інших будівель на території цитаделі. Але на даний момент це – найточніша візуалізація фортеці у 18 столітті, адже більш точних даних у вчених ще не має.

Хаджибей, визуализация
Хаджибей, визуализация2
Хаджибей, визуализация3

Міф 2. День народження Одеси

Для початку потрібно розібратися із самим терміном «День народження». Вчений стверджує, що не коректно використовувати це словосполучення саме для міста. Це метафора. В історичній науці можна говорити про те, що щось з’являється і про те, що є умови, щоб воно з’явилося. Для появи міста мають бути дуже серйозні умови. Такі умови тут були з античності. На цій місцевості було зафіксовано три населених пункти, які виконували пункти торговельних форпостів (райони Лузанівки, Ланжерону, Аркадії). А якщо «копати» ще глибше, то можна загадати поселення із портом та укріпленнями, які відносяться до часів неоліту.

Историк Владимир Пивторак

Володимир Півторак

Сучасне уявлення про місто в нас сформувалося в 19 столітті, а Одеса, як місто своєї епохи сформувалася вже у 15 столітті. Існує думка, що це могло статися навіть у 14 столітті, але у вчених немає підтверджуючих документів, хоча історики впевнені, що у золотоординську епоху тут також був населений пункт з такими ж функціями. Саме тому, зараз дослідники зупинилися на даті першої згадки – травень 1415 року. Є достеменно відомий документ 15 століття, який доніс до нас інформацію про те, що в місті Снятин, Польський король, який був ще і володарем Русі Червоної та Великим князем Поділля, прийняв у себе послів від Грецького (Візантійського) імператора та Вселенського патріарха, які попросили зерна, бо в них були труднощі з постачанням продовольства в Константинополь.Тоді їм надіслали з королівського порта Кочубеїва необхідну кількість зерна.

Мифы об Одессе

Що стосується нинішньої офіційної дати заснування міста, то вона належить одеському історику Скальковському, який присвятив її коронації царя Миколи І, яка відбулася 22 серпня 1824 року за старим стилем.

Міф 3. Батьки

До середини 19 століття, коли Катерину ІІ почали вплітати в історію міста, ніхто не говорив про неї як про засновницю. Першу постать, кого назвали «батьком міста» був Дюк де Рішельє, хоча він приїхав до Одеси лише у 1803 році. Але це прізвище було дано йому містянами за заслуги у розвитку міста.

Міф 4. Ім’я

Лише в 1894 році з’являється перші згадки про те, що назву місту дала Катерина ІІ. Й досі існує легенда про те, що це сталося на якомусь із балів. Інша легенда наголошує, що Одеса – це французьке слово Аседо («води достатньо») яке написано навпаки. Вона з’явилася в 1873 році і пов’язують її із будівництвом міського водогону.

Втім, Одесос – це реальне античне місто, яке існувало на місці сучасної Варни. Але на даний момент недостатньо даних, щоб зрозуміти, як цю назву «притягнули» сюди. В той час відбулося багато перейменувань турецьких назв на нетурецькі і це було принципово для нової влади. Але чому Одеса з Варни «переїхала» сюди, Херсон потрапив на Дніпро, а Тираспіль – на Дністер сучасним істориками точно не відомо.

Старая Одесса

Втім, є одна «зачіпка» – це щоденник українського шляхтича Адріяна Грибовського, одного з секретарів Катерини ІІ. В його щоденнику було знайдено таку фразу: «Я побував в Одесі, яку мені пощасливило свого часу назвати». Це єдиний момент який нам вказує на справжнього автора назви нашого міста.

Міф 5 Корінні жителі

Перший реальний перепис жителів Одеси відбувся в 1897 році. Але там імперські демографи використали досі маніпулятивний метод – вони об’єднали великоросіян і малоросіян в одну групу.

Але основний стереотип щодо населення Одеси стосується єврейської громади. І дійсно, єврейське населення було значним і доходило до 30 відсотків. Одеса виявилась єдиним великим містом імперії, де євреї могли вільно навчатися, знайти роботу або займатися власною справою. І цей стереотип «єврейського міста» продовжував працювати і в 20 столітті.

Мифы об Одессе2

Міф 6. Мова

Чи відрізняється Одеса від інших міст в лінгвістичному плані? Це залежить від кута зору на це питання, бо діалект, який був в місті змінювався і те, що було і в 19 і в 20 столітті – воно було плинне. Але є джерела. Так, наприклад, Костянтин Зеленецький (1812-1858), який першим висвітлив це питання, сказав у своєму дослідженні, що ця мова звичайно зросійщена, але тут настільки багато малорісійзмів та галіцизмів, що є питання, чи то російська, чи все ж таки малоросійська.

Сучасні лінгвісти вважають, що це суржик, який створювався в багатонаціональному просторі, але український чинник безумовно мав вплив і на слова і на їх вимову. Звичайно, сильний вплив на цей процес мав ідиш. Але вчені лінгвісти безжально констатують, що виділити це в окрему мову в науковому плані – неможливо. Тож «одеська мова» – це ще одна красива метафора, літературний образ.

Далі буде…

Ця дискусія відбулася завдяки ініціативі #ReOpenUkraine The IДnstitute for Central European Strategy.

Фото автора та з Вікіпедії

Актуальна інформація ЗА Одесу у нашому Telegram каналі! Новини, фоторепортажі та історични факти про Одесу.
Читайте нас у Viber! На каналі «Комуналка» розповідаємо про комунальні платежі, тарифи, пільги та субсидії.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Висловіть вашу думку. Це важливо.
Підписатися
Сповістити про
guest
0 коментарів
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Ще за темою
Всі новини
Вибір редакції
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: