У лютому 1812 року в Одесі було створено комітет «для поширення щеплення запобіжної віспи» під головуванням генерал-губернатора Новоросійського краю герцога Рішельє.
У 1805 році по Російській імперії було розіслано циркуляр міністерства внутрішніх справ, в якому всім лікарським управам наказувалося почати вакцинувати населення від віспи.
За рік почалася вакцинація і в Новоросійському краї. Щоправда, цю кампанію Рішельє розпочав не з Одеси, а з Катеринослава, бо Херсонська губернія, до якої належало і наше місто, на його думку, ще не дозріла для щеплення. Він побоювався, що невдалий досвід назавжди може позбавити одеситів «блага вакцинації».
Однак незабаром щеплення проти віспи почали робити і в Одесі. Насамперед Рішельє розпорядився «прищепити всіх новонароджених воспенною матерією». Потім віспу почали щепити і в німецьких колоніях під Одесою, де завдяки дисциплінованим німцям захід проходив успішно. Рішельє писав, що хворих серед колоністів дуже мало, а кількість народжених за місяць удвічі перевищила кількість померлих. А 1812 року в Одесі було створено щепленнєвий комітет.
Архітектурні таємниці Одеси: як будували одеську Лютеранську церкву – Кірху
У кожному окрузі віспощепленням займалися два хірурги, два наглядачі з дворян та інспектор. Лікарям також ставилося в обов’язок вибрати в селах двох жителів, які «вирізняються розумом і доброю волею», і навчити їх процедурі вакцинації, щоб у майбутньому ці люди могли робити щеплення новонародженим і тим, хто їх потребував.
Наказ сприяти роботі комітету «щеплення запобіжної віспи» отримали також поліція та суддівські чиновники. Крім того, у протиепідемічних заходах були задіяні навіть священики, для яких Рішельє особисто склав пастирську настанову, де роз’яснювалася користь вакцини.
Джерело: dspace.onu.edu.ua
Одеські історії: кар’єра, гумор та порто-франко Олександра Ланжерона
