Ключові моменти:
-
В Одесі щеплення від віспи почали впроваджувати на державному рівні ще на початку ХІХ століття
-
Процес контролював спеціальний комітет за участю лікарів, чиновників і духовенства
-
Вакцинація швидко дала результат: смертність зменшувалася, народжуваність зростала
Коли сьогодні ми говоримо про вакцинацію, часто здається, що це виключно сучасна історія. Але Одеса має власний, дуже ранній досвід боротьби з епідеміями — задокументований, продуманий і, що важливо, успішний. Цей матеріал ґрунтується на архівних джерелах та університетських дослідженнях і показує, як місто реагувало на одну з найстрашніших хвороб свого часу.
Історія щеплень в Одесі — це не лише про медицину. Це про довіру, страхи, відповідальність влади й лікарів та готовність суспільства приймати нове, навіть коли воно лякає.
Як в Одесі почали робити щеплення
У 1805 році Міністерство внутрішніх справ Російської імперії розіслало циркуляр, яким зобов’язало лікарські управи розпочати вакцинацію населення від віспи. Уже за рік кампанія дійшла й до Новоросійського краю.
Втім, герцог де Рішельє не поспішав починати саме з Одеси. Він вважав, що Херсонська губернія, до якої тоді належало місто, ще не готова до такого нововведення. Його насторожував ризик невдалого старту — адже один поганий досвід міг назавжди зруйнувати довіру людей до щеплень.
Згодом вакцинацію все ж розпочали і в Одесі. Передусім щеплення робили новонародженим. Паралельно кампанію запустили в німецьких колоніях поблизу міста — саме там вона дала найшвидший ефект. Завдяки дисципліні та чіткому виконанню рекомендацій хворих було небагато, а кількість народжених суттєво перевищувала кількість померлих.
Ці результати стали важливим аргументом на користь розширення вакцинації в самому місті.
До вакцинації залучили всіх: комітет, лікарів й навіть священників
У 1812 році в Одесі створили спеціальний комітет «для поширення щеплення запобіжної віспи». У кожному окрузі працювали хірурги, наглядачі з дворян і інспектори. Крім того, лікарі навчали місцевих мешканців — людей «розумних і доброї волі» — робити щеплення самостійно, щоб забезпечити постійність процесу.
До кампанії залучили навіть духовенство. Для священників Рішельє особисто уклав пастирську настанову, де пояснював користь вакцинації та її значення для громади. Таким чином щеплення перестали бути лише медичною процедурою — вони стали частиною суспільної відповідальності.
Довідка ОЖ: коли з’явилася вакцина від віспи
Першу вакцину від натуральної віспи розробив англійський лікар Едвард Дженнер у 1796 році. Уже на початку ХІХ століття вакцинація почала поширюватися Європою, а згодом і світом. Саме віспа стала першою хворобою, яку людству вдалося повністю викорінити завдяки масовим щепленням — це офіційно підтвердили у 1980 році.
Читайте також: Одеські історії: кар’єра, гумор та порто-франко Олександра Ланжерона
Джерело: сайт Одеського національного університету імені Мечнікова
