Разом із доктором історичних наук Олександром Музичком згадуємо яскраві переможні битви української армії проти московитів.
Якщо ви забули, нагадаємо: чому ми воюємо з Росією?
Причини конфліктів з Росією в нашій історії різні, але, за словами Олександра Музичка, вони часто стосуються боротьби за виживання, ідентичність та територіальну цілісність. Принцип «або ми, або вони» закладений в історії українсько-російського протистояння.
– Росіяни завжди вважали нас частиною свого «руzzкого мира». Їхнє прагнення завоювати нас, відібрати землі та асимілювати ніколи не змінювалося. Українці, звісно, цьому опиралися, розуміючи, що мир з московитами неможливий, – говорить Олександр. – До 1991 року українська державність існувала епізодично, в нас не завжди була змога вести війну власними силами. Водночас українці часто воювали в арміях інших країн або створювали незалежні збройні формування, як-от армія Гетьманщини чи Українська Повстанська армія.
Також Олександр нагадує, що до боротьби з Московією часто долучалися українці з діаспори. Наприклад, під час В’єтнамської війни вони воювали в армії США проти комуністів. Українські миротворці брали участь у місіях у Югославії, а в Абхазії у складі героїчної УНА-УНСО діяли проти російських військ. Цей досвід передається нам з покоління в покоління і відіграє важливу роль у сучасній боротьбі.
Переможні битви України проти Московії
Битви з Московією, Російською імперією, Радянським Союзом були численні: великими і маленькими, успішними і не дуже. Але коли ж усе почалося?
Олександр Музичко каже, що першу війну з московитами можна датувати 1169 роком. Тоді князь Андрій Боголюбський, син засновника Москви Юрія Долгорукого, захопив Київ. Проте у 1173 році українці взяли реванш у Вишгородській битві.
Пропонуємо згадати найбільш відомі та успішні битви, в яких українці здобули перемогу над московитами.
Битва під Оршею, 1514 рік
Перемога військ воєначальника Костянтина Острозького над московським військом. Це була одна з численних битв у конфліктах між Великим князівством Литовським і московитами за Чернігівські землі. Московити заявили претензії на литовські території й перейшли Дніпро біля Орші (сучасна Білорусь), але були розбити.
Похід на Москву, 1618 рік
Гетьман Петро Сагайдачний з військом та польською армією спалив околиці Москви у період «смутних часів», коли Росія втратила державність. Мета походу – повернути землі, загарбані Московією. Хоча місто не захопили, московити уклали перемир’я, за яким Чернігівщина й Новгород-Сіверщина відійшли до Речі Посполитої.
Конотопська битва, 1659 рік
Переможна битва війська гетьмана Івана Виговського та кримських татар проти московської армії біля села Соснівка, неподалік Конотопа. Вона стала частиною перших російсько-українських війн, коли Гетьманщина боролася за виживання перед загрозою знищення з боку московитів. Спільна перемога з Кримським ханством має символічне значення і сьогодні.
Битва за гору Маківку, 1915 рік
У 1915 році, під час Першої світової війни, Українські січові стрільці взяли участь у битві за гору Маківку в Карпатах. Попри те, що вони воювали у складі Австро-Угорської армії, їхня перемога над військами Російської імперії стала важливим внеском у звільнення Галичини від російської окупації. Серед її учасників був Євген Коновалець – майбутній засновник Організації українських націоналістів, яка відіграла ключову роль у боротьбі за незалежність України.
Визволення Криму та Донбасу, 1918 рік
Це була військова операція за підтримки німецьких і австрійських військ задля очищення території України від більшовиків. Однією з ключових операцій був похід Кримської групи під командуванням полковника УНР Петра Болбочана, яка встановила контроль над Кримом. На Донбасі бойові дії велись під керівництвом полковника Володимира Сікевича.
Бій під Крутами, 1918 та 2022 роки
Бій під Крутами 1918 року часто помилково називають поразкою. Насправді ж українські війська змогли стримати наступ більшовицької армії на три дні, що дало змогу уряду УНР зберегти українську державність. Через століття, у 2022 році, під час повномасштабного російського вторгнення, під Крутами знову відбувся бій. Українські захисники на початку війни зупинили російські війська, що стало символічним історичним реваншем.
Перший зимовий похід, 1919-1920 роки
Перший зимовий похід армії УНР під керівництвом генерал-полковника Михайла Омеляновича-Павленка став спробою вирватися з «трикутника смерті» через загрозу з боку поляків, більшовиків і білогвардійців. Військові вирішили перейти до партизанського рейду. Протягом п’яти місяців учасники «Зимового походу» подолали понад 2500 кілометрів і провели більше ніж 50 переможних боїв, звільняючи українські міста.
Битва під Замостям, 1920 рік
Українці разом із поляками відбили наступ більшовицької армії, зробивши вагомий внесок у захист Польщі. Серед українських командирів особливо відзначився генерал-хорунжий, уродженець Одеси Всеволод Змієнко. На знак вшанування його пам’яті в місті одну з вулиць у центрі названо його ім’ям.
Бій під Гурбами, 1944 рік
У квітні 1944 року на Волині відбувся один із найбільших боїв Української Повстанської армії проти військ НКВС. Попри значну чисельну перевагу противника, українські повстанці завдали йому значних втрат та змогли прорватися з оточення.
Бій біля Зіболки, 1945 рік
22 березня 1945 року поблизу села Зіболки на Львівщині відбувся один із найуспішніших боїв УПА. Відділ «Галайда І» під командуванням Василя Василяшка вступив у сутичку з двома полками Червоної армії та спецвідділами НКВС. Українські повстанці завдали значних втрат противнику та вийшли переможцями.
Коли буде наша головна перемога: думка історика
Олександр Музичко зазначає, що у військових справах перемога не завжди вимірюється захопленням певного міста. Якщо наші сили, навіть поступаючись ворогу чисельно чи ресурсами, змогли втримати позиції, завдати втрат противнику – це також можна вважати успіхом.
– Слово «перемога» у свідомості багатьох часто асоціюється з повним звільненням території та досягненням стратегічних цілей, наприклад, маршем до Москви. Ця перемога ще попереду. Мир – це не просто відсутність війни, мир – це відсутність Москви, – наголошує український одеський історик.
