Жодної загрози здоров’ю немає
За роз’ясненнями та з питанням, чи можна самостійно провести аналіз води, звернулася в Бессарабську Держпродспоживслужбу.
Степан Гербалі, санітарний фельдшер відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Болградського районного управління:
– За хімічними показниками – забарвленості і сухому залишку – в обох громадах половина проб не відповідає санітарно-хімічним нормам. Однак за мікробіологічними показниками – бактеріологічними – усе в порядку. Отже ніякої загрози для здоров’я вода не має. Що стосується аналізів, то після того, як санепідемстанцію в Бессарабському було ліквідовано, всі проби, аналізи робить тільки лабораторний центр у Болграді.
Ми лише надаємо консультативну допомогу, пропозиції органам місцевого самоврядування та контролюємо виконання приписів на випадок порушення вимог Державних санітарних норм.
Каву все ж таки краще робити з фільтрованої води
Світлана Фіногенова, директорка Болградського відокремленого підрозділу (лабораторії) Одеського обласного центру контролю профілактики хвороб Міністерства здоров’я:
– Загрози здоров’ю питна вода в нашому районі не становить. Мова про те, що вода не відповідає нормам по гідрокарбонатах та сухому залишку. Хочу одразу зауважити, що за хімічними показниками в Болградському районі вода усюди така. Саме тому за останні роки завдяки державній програмі «Питна вода» в Болграді було встановлено п’ять бюветів – три в Арцизі і один в Тарутинській громаді. Також в Болградській громаді були встановлені бюветні установки в усіх школах та дитсадках.
Кінцева ж якість води залежить не тільки від клімату, джерела, обробки води, а й від транспортування. Часто буває так, що на свердловині вода однієї якості, а у домівки доходить іншої, причина – старий водопровід. В нас майже ніде немає очисних споруд, бо це дороге задоволення для місцевих бюджетів, особливо зараз, під час війни.
По Тарутинській і Бородінській громадах на місці працює лаборант, який робить один-два рази на рік проби води та відправляє їх в лабораторію. Якщо ж людина хоче перевірити якість води, вона має подати заявку на проведення аналізу до місцевої ради. На її основі сільрада створить комісію, перевірить заяву, надасть рекомендації і вже потім ініціює перевірку.
Зараз багато людей встановлюють побутові фільтри. І я як лікар-епідеміолог рекомендую чай і каву робити з фільтрованої води.
Треба вчитися економити воду
Із запитаннями звернулася до Івана Кюссе, голови Буджацької селищної ради:
– На останній сесії депутати піднімали питання щодо якості води в Буджаку, однак від контролюючих органів жодних приписів щодо цього не надходило. За бактеріологічними показниками вода відповідає нормі. Тому не бачу причин для додаткових перевірок. За три роки війни ми замінили водонапірні вежі в Ламбрівці, Лісному, Петрівці, Веселій Долині, Перемозі, частину водопроводів у Височанці, Миколаївці, Лісному, Єлизаветівці. Плануємо прокласти новий водопровід по центральній вулиці у Буджаку. Також у Євгенівці і Червоному. Придбали екскаватор, отже робитимемо все власними силами. Крім цього, в поточному році придбаємо сонячні панелі для встановлення на свердловини, щоб зекономити гроші на електроенергію, а також це допоможе при відключеннях світла.
Взагалі в селах набагато більше, ніж в місті, споживають води – люди тримають птицю, худобу, городи поливають. Зважаючи на посушливі останні роки, невдовзі ми відчуємо дефіцит прісної води. Вже зараз висихають ставки, колодязі, це дуже тривожні ознаки. Людям треба вчитися економити воду.
У чому пощастило Бессарабському?
Олексій Судак, заступник голови Бессарабської громади:
– Що стосується якості води, до нас скарг не надходило. Бессарабському в цьому сенсі взагалі пощастило. Частина води доставляється з каптажів – з природних джерел. Отже вода в нас смачна, що й гості селища завжди відмічають. Колись у Тарутиному навіть виробляли мінеральну воду, яка так і називалася – «Тарутинка». Також турецька компанія побудувала очисні споруди, які очищають усі стічні води перед їх потраплянням в річку. У 2023 році в селі Виноградівка по програмі «Питна вода» встановили станцію локальної очистки води потужністю до трьох тисяч літрів за годину. Плануємо такий бювет встановити в Бессарабському.
У чому проблема – знають комунальники
Хто відповідає за постачання і якість води? Звісно ж, комунальники.
Віталій Беженар, директор КП «Господар»:
– Ми обслуговуємо п’ять сіл – Новодолинське, Петрівку, Вознесенівку, Червоне та Підгірне. В нас п’ять артезіанських свердловин. Щокварталу проводимо хлорування, здаємо воду на аналіз. Бактеріологічні показники в нормі, а ось технічні – ні. Один раз навіть припис отримали. Після цього промили добре усі резервуари, якість покращилась, але причина не тільки в цьому – проблема в застарілих водомережах. Частково ми замінили водопровід в деяких селах. Зараз велика проблема в Червоному – водогін старий, тому там постійні прориви. Селищна рада планує в цьому році протягнути новий, головне, щоб фінансів вистачило.
Павло Якимов, директор КП «Лісне»:
– Ми постачаємо воду в Лісне, Миколаївку і Ганнівку. Раз у квартал проводимо дезінфекцію води. Влітку – раз на місяць. Воду постачаємо цілодобово, нещодавно замінили частину водопроводу в Миколаївці.
Була пропозиція в Лісному зробити бювет, однак вирішили, що краще за ці гроші почистити та відновити в селі чотири колодязі. Так і зробили. В бюветі треба кожні півроку фільтри міняти, а це чималі гроші. Краще колодязь.
Олександр Руссу, директор КП «Побутовець»:
– Ми обслуговуємо селище Соборне. Є три свердловини, дві насосні. Влітку хлоруємо воду щомісячно, аналізи завжди в нормі. На якість люди не скаржаться. Тільки дуже багато споживають води – не звикли економити. Знаєте, роки війни показали, що вижити без світла ми можемо, а без води ніяк. Водопровід на вісімдесят відсотків новий, однак на трьох вулицях ще залишились чавунні труби. Закінчиться війна – поміняємо.
Максим Абаржі, директор Бессарабського КП ВУЖКГ:
– Мешканці Бессарабського забезпечуються артезіанкою і водою з каптажів. Ми ретельно слідкуємо за якістю води, влітку дезінфікуємо один раз в тиждень. Крім цього, на каптажах стоять крапельниці з хлорною рідиною. І хоча в Бессарабському вода йде самопливом, питань вистачає. Нещодавно були проблеми на вулиці Центральній, їх ми ліквідували. Причина ще в тому, що багато людей користуються гідрофорами, щоб збільшити напір води, а після засухи води стало менше й пішов пісок, ось люди і скаржаться. Загальна проблема – прориви водомереж. Якщо в Бессарабському, Прикордонному і Ярославовому водопровід новий, то в Красному, Калачівці, Виноградівці – старий, там чавунні й азбестові труби стоять, яким вже понад п’ятдесят років, тому і більше проривів, і гірша якість води.
Що кажуть мешканці Буджаку?
Ірина Абаржі:
– Я переїхала в Буджак десь років вісім тому, та за цей час так і не змогла звикнути до місцевої води – незвичний запах, жовта, мильна якась. Тому ми з чоловіком спочатку купували воду, а потім почали возити з Бессарабського. Їдемо на базар – беремо із собою пляшки та набираємо на тиждень. Добре, що в Бессарабському досі є гарно облаштовані вуличні колонки. А буджацьку воду використовуємо лише як технічну.
Наталія Шериф:
– Для приготування їжі, пиття використовую воду з Бессарабського – вона дуже смачна. Ми пробували ставити фільтр на кран, усе одно на виході вода ніби милиться. Компоти на зиму консервуємо з колодязної води, бо інакше можуть «підірватися».
Інна Мельник:
– Я родом з Буджаку і настільки звикла до місцевої води, що коли приїжджаю до дітей в Одесу, не можу напитися. В Буджаку завжди вода була жовтого кольору. А неприємний запах скоріше – від старих труб. В селищі половина водопроводу нова, а по нашій вулиці – досі старі труби, які треба міняти, можливо, і смак води тоді стане кращим.
Читайте також:
