О, ці музейні експонати… Іноді ніколи не вгадаєш, який «сюрприз» вони можуть приховувати, яку таємницю несуть у собі. Про «у собі» я зараз не жартую. Ми розкажемо вам про музейний експонат, який «несе у собі» небезпечний сюрприз…
Мабуть, ви вже здогадались: ми у Музеї-кав’ярні «Стара Одеса» на розі Красного провулку та вул. Грецької. Тут кожний експонат – раритет. А ось цей старовинний свічник – це, скажу я вам, щось!..
Засновники «Старої Одеси» Ольга та Петро Манелиси дістають свічник… Річ стара-стара – десь кінець ХІХ сторіччя. Невеличкий, тяжкий, металевий (сплав), зроблений для тоненьких свічок, які ми зазвичай називаємо «церковними». Стоїть собі красень, романтичні асоціації навіює…
Та про романтику забуваєш одразу, як мені демонструють (от наче неочікувана магія!): тільки-но піднімеш верхню частину раритету, як звідти з’являється металевий язик стилета!
Справжнісінького стилета!..
– В нас серед експонатів є тростина зі стилетом. Але це, як то кажуть, не така вже рідкість. А от свічник… Несподівано це було… Ми придбали цей свічник в сім’ї нащадків священника. Він колись давно-давно служив у церкві на Пересипу. І цей свічник свого часу знаходився там, серед іншого церковного начиння. Потім передавався з покоління в покоління, – розповідає Петро Манелис.
Свічник зі стилетом… Ми можемо лише здогадуватися, для чого він був зроблений. На всяк випадок?. Бо то ж одеський Пересип… Чи, може, такий собі «прикол»?
– Я не думаю, що він був зроблений «для приколу»… Скоріш за все, для оборони – на той самий «всякий випадок». Одне можу сказати точно: як колекціонер зі стажем, я ніколи не бачив і навіть не читав про подібну річ, тим більше що знаходилася вона у церкві. Тростини зустрічалися… А от свічник – ніколи.
Свічник з небезпечним сюрпризом стоїть собі, красується, немов трохи насміхається: от вам, мовляв, загадка, розгадуйте, якщо хочете і, звісно, можете…
Не така вже й проста загадка… Можу лише додати, що я бачила очі відвідувачів «Старої Одеси», яким показували цей незвичний раритет. Вони ставали не просто зацікавленими: одразу сипалися питання, кожний хотів потримати раритет у руках… І, звісно, кожний замислився: навіщо був зроблений свічник зі стилетом? Чому ніколи не чули про подібну річ? Навіть пролунав жарт: «От єдине, в чому я впевнений, так це в тому, що ковбасу цим стилетом не нарізали!»…
Хтозна…
Читайте також: Музейні таємниці: етюд Киріака Костанді до «зниклої» картини.
Фото авторки
