Любите поговорити про історію за чашкою ароматної кави? Знайте, що є місце, яке поєднало в собі музей для любителів артефактів і кав’ярню для фанатів затишних посиденьок. Шукати його треба на розі Красного провулка і вулиці Грецької під вивіскою «Стара Одеса».
Вниз сходами: занурюємося в найбільш одеську історію!
От, думала я собі, мабуть, зробили якусь «стилізацію під старовину». Виявилось: усе представлене у двох кімнатах — автентичне, справжнє, «живе». І все, що ви там побачите (та почуєте!) стає подорожжю історією, де по дорозі вас зустрінуть і неймовірні суто одеські таємниці, і предмети побуту одеситів далеких-далеких часів, і речі, про які ви навіть уяви не мали. І все це — Стара наша з вами Одеса!
Маємо ми Книгарню-кав’ярню, маємо тепер і Музей-кав’ярню. До речі, знаходиться він на тому місці, де ще 150 років тому продавали солодощі, халву, шербет та рахат-лукум.
…Диво починає відбуватись, як тільки ви починаєте спускатись по сходинках. Вас вже тут зустрінуть оці самі «автентичні цікавинки», а потім ви почнете трохи плутатись, бо бариста Ольга Манелис в «Старій Одесі» — ще й гід (чи, може, гід — це ще й бариста?).
Скільки років Одесі? Відповідь і докази, які вас здивують!
Ви просто зайшли випити смачної кави (чаю) зі смаколиками? Та ви забудете про все практично одразу, бо ж як не почати ставити питання за питанням, як побачити старий-старий телефонний апарат, якісь старовинні предмети за склом і… (неймовірно!) куточок робіт Костанді та українських художників одеської школи кінця ХІХ-початку ХХ століть. І все це — оригінали…
Старі-старі плакати, гроші, серветки з відомої одеської кав’ярні Фанконі ще «тих» часів…
Фотографії одеситів позаминулого віку, поштівки, гравюри… А ще на вас чекає з суто одеським гумором відповідь (відомо кому) про Україну, яку «створив» Ленін.
О, якби я могла в матеріалі тільки «нарахувати» все те, що ви тут побачите, про що ви тут почуєте!..
Та, мабуть, і не треба. Бо ж навіть давня «болюча» тема «скільки років Одесі?» тут теж подається з різних ракурсів — цікаво, з відповідями та представленими раритетами…
Від Київської Русі до Міші Япончика: які артефакти зберігає «Стара Одеса»
Є речі дуже-дуже старі, ще за часів Київської Русі. Представлений навіть козацький полковий казан вісімнадцятого століття…
Унікальні книги з автографами тих, хто писав про Одесу, посуд, навіть оце — «щось скляне та загадкове». А це і є загадка для відвідувача: ну що, що могло зберігатися у цій посудині? Виявляється, це така собі важлива річ давніх часів: вона зроблена для лову мух.
А це що? Прогулянкова тростина? Так, от тільки, як розповідає (і демонструє) Ольга, вона ще зі стилетом, та ще й пов’язана з ім’ям Япончика! Наша гід-бариста показує ще й старовинний свічник. Так от, він теж зі стилетом…
О, скільки ж цікавого, і до всього так і хочеться доторкнутися, в руках потримати, послухати розповідь… Бо ж кожна річ — це історична сторінка рідного міста.
Прекрасне доповнення до будь-якої екскурсії Одесою
Музей-кав’ярня «Стара Одеса», як ми зазначили вище, відкрився нещодавно. Але деякі одесити вже встигли тут побувати, навіть написати про нього на своїх сторінках у Facebook
«Стара Одеса»! Так ось де мають пити каву одесити! І всі порядні гості міста, щоб заглибитися у справжню, невигадану, неймовірно цікаву історію Одеси, та й зацінити смак елітної арабіки… Це неймовірне враження й хвилююче тактильне відчуття: торкатися історії. Добірці автентичних артефактів у експозиції кафе можуть позаздрити музеї. Фахівці туризму, «беріть на озброєння»: це чудове доповнення до будь-якої екскурсії містом…», — пише Олександр Грабовський.
«Моя добра знайома з подругами якось завітала до цієї кав’ярні і потім з захопленням розповідала про затишний та наповнений сенсом вечір. Я знаю, що Ваше кафе тепер для неї та її знайомих — особливе місце. Як делікатес. Хай щастить!», — пише Маргарита Кириллова.
«Стара Одеса»… Сучасну смачну каву ви будете тут пити, розглядаючи домашні млинки для кави, які збереглись з минулих часів, та розглядаючи не тільки картини, а старі листівки та гравюри із зображеннями Одеси.
А зі стіни на вас буде дивитися Дюк і карта 1795 року, де назва нашого міста вже не Хаджибей, але ще й не Одеса. Як саме? Заходьте — дізнаєтесь…
Фото: Марія Котова
