Як моряк став захисником
Хлопець марив морем ще коли навчався у Балтському ліцеї №1 імені Олеся Гончара. І коли його однокласники тільки визначалися, куди йти вчитися, Микола вже обрав Чорноморський морський коледж Одеського національного морського університету. Опісля закінчив Одеський морський національний ліцей, влаштувався на судно і вже готувався до морського походу. Але, коли розпочалася велика війна, хлопець пішов до військкомату і попросився у стрій захисників.
– Тоді до військкоматів були великі черги бажаючих стати на захист Батьківщини. Так я потрапив із моряків у піхотинці, – розповідає Микола.
Він служив у 28-й окремій механізованій бригаді імені лицарів Зимового походу. Разом із побратимами Микола Косович звільняв Миколаївщину, Херсонщину, Донеччину. Був кулеметником, пізніше – командиром відділення піхотинців. При виконанні бойових завдань він був двічі поранений. Та після лікування повертався у стрій.
Від «мавіків» до ударних БПЛА
На початку 2023 року командування вирішило перевести вправного вояка до підрозділу безпілотних розвідників. Тож Микола пройшов курс навчання і почав, як він каже, «літати» на розвідувальних «мавіках». В його завдання входило вести ворожий об’єкт, поки той знаходиться у зоні досяжності, а потім він передавав його іншим. Тобто налагоджував горизонтальний зв’язок між розрахунками, а також вертикальний, коли вся інформація підрозділу передавалася артилерії.
Трохи згодом Микола Косович перекваліфікувався на ударні БПЛА. Для пришвидшення комунікації між військовослужбовцями побратими обрали для Миколи позивний «Кос», з перших літер прізвища.
– Серед моїх побратимів багато добровольців. Кожен йшов на війну вмотивований. Застосування дронів дає усвідомлення їх ефективності в цій війні. Адже ми забезпечуємо результат з коригування вогню артилерії під час контрнаступальних операцій. Потреби фронту у БПЛА великі, їх, на жаль, не вистачає. Тому кожен має робити бодай найменший внесок у підтримку фронту, – розповідає військовий. – Кожен українець має не тільки права, а й обов’язки. І основний із них сьогодні – це стати на захист Вітчизни.
«Тримайся, друже! Машина вже виїхала»
Під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку Микола Косович використовував БПЛа ударного типу. Тут, у районі Торецька, групу накрила ворожа артилерія. В результаті шквального артобстрілу його напарник загинув. Микола був тяжко поранений. Ушкодженими були ноги, печінка, легені, кишківник. Він отримав тяжкі опіки рук і обличчя. Але про це він вже дізнався пізніше від лікарів.
А до того, попри тяжкі поранення, воїн зумів визначити координати побратимів. Потім була важка дорога, яку довелось долати повзком. Так він доповз до 57-ї бригади ТРО, де йому надали першу допомогу, наклали турнікети. Звідти зв’язався зі своїми командирами і почув підбадьорливе: «Тримайся, друже, машина за тобою вже виїхала».
Чому Микола став «Ахіллесом»?
Медична евакуація була максимально швидкою. Пораненого доставили до стабілізаційного пункту в Костянтинівці, згодом – до Дружківки, де провели операцію. А потім відправили до шпиталю в Дніпро. Там, у процесі лікування, воїну запропонували ампутацію ноги. Та Микола категорично відмовився. Невдовзі його доставили до Одеського шпиталю.
– Я дуже задоволений лікуванням в одеському госпіталі. Тут висококласні лікарі. Та дуже уважний весь медичний персонал. Хірурги мені врятували ногу і я сподіваюсь, що зможу стати в стрій, – з оптимізмом каже воїн.
Коли йому зателефонували побратими, то повідомили, що у нього тепер новий позивний – «Ахіллес». Друзі вирішили дати йому ім’я епічного героя не тільки через поранення, а й через притаманну йому любов до Батьківщини та за характер, сповнений справедливості і благородства. Тож у війську чекають на свого «Ахіллеса».
Підтримка тилу дуже важлива
Вдома Миколу чекає сестра. Поки він лікується і набирається сил, його матуся біля нього. А батько служить у прикордонному підрозділі на Харківщині. У вільну хвилину тато і син телефонують один одному.
До того ж і балтяни часто телефонують йому, пропонуючи свою допомогу. Нещодавно Балтський міський голова Сергій Мазур відвідав воїна у шпиталі та привіз подарунки від вдячних балтян. Також опікується воїном і підприємець Борис Завгородній.
– Знаєте, щира увага, відвертість близьких і рідних, підтримка командирів та побратимів піднімають настрій і прискорюють одужання, – каже Микола Косович.
Воїна чекає ще низка операцій. Зараз він пересувається на кріслі колісному. Коли загояться рани, ногу мають зміцнити металевою пластиною. А вже потім – реабілітація, шлях одужання і повернення до повноцінного життя.
***
P.S. Про відзнаки Миколи Косовича дізналась випадково. Як з’ясувалось, наш скромний захисник на Донецькому напрямку отримав відзнаку командувача Сухопутних військ Збройних сил України «Нагрудний знак за особисту хоробрість».
Відзнаку вручив Олександр Сирський, який нині є Головнокомандувачем Збройних сил. Має також відзнаку від командира 28-ї ОМБР «За службу».
У 2025 році нагороджений відзнакою оперативно-тактичного угруповання «Луганськ» медаллю «Захисники Сходу».
Читайте також:
