6 лютого 2024 року президент Володимир Зеленський підписав указ про створення у складі Збройних сил України нового роду військ — Сил безпілотних систем. Адже сьогодні безпілотники та дрони відіграють важливу роль у війні проти росії. Їх навіть називають зброєю майбутнього. Як саме використовують безпілотні системи на фронті, «Одеському життю» розповіли захисники, які воюють на Бахмутському та Херсонському напрямках.
Зброя майбутнього на Бахмутському напрямку
Дмитро потрапив на війну ще в 2014 році разом з добровольчим батальйоном «Вінниця» на базі МВС. Тоді хлопцю було 23 роки. Прибувши на Донбас, він побачив, що війна — це біль та жахи. У батальйоні прослужив до 2019 року, потім працював у карному розшуку на Вінниччині. А зараз Дмитро — оператор дронів на Бахмутському напрямку.
Очі в небі
— Я знав, що буде повномасштабне вторгнення росії, але розраховував десь на літо. Коли перед початком війни працював оперуповноваженим, у нас були навчальні тривоги. В ніч на 24 лютого я погано спав і почув, як о четвертій ранку в робочому чаті оголосили тривогу. Дуже розлютився, бо думав, що керівництво знову вирішило погратися в солдатиків. Дорогою на роботу увімкнув у машині улюблену радіохвилю, почув, що міста України обстріляні балістичними ракетами. У мене був шок… Тоді я переживав за брата: він також пішов служити в поліцію, і війна застала його в Житомирі, у навчальному центрі. Згодом неодноразово писав рапорти, щоб мене перевели в колишній батальйон, але через службову діяльність це не погодили.
У 2023 році мене взяли в один з підрозділів гвардії наступу. Коли почався набір, вирішив, що буду працювати в аеророзвідці, хоча раніше я не мав справи з дронами. Зараз займаюся розвідкою, дорозвідкою, контролем передових позицій, коригуванням роботи артилерії. Ми повинні бачити все, контролювати кожен рух противника та одразу доповідати у штаб. Також супроводжуємо на позиції штурмові групи, евакуацію тощо. На фронті ми додаткові очі в небі та «маленькі бомбардувальники».
Пам’ятаю свій перший виїзд на позицію у ролі пілота аеророзвідки. Сиджу в бліндажі у лісосмузі, а навкруги не вщухають обстріли. Іноді залітала рашистська авіація і закидала квадрат «КАБами» (керованими авіабомбами), і це було реально страшно. Також завжди важка дорога до позиції, адже коли рухаєшся ближче до лінії фронту, потрапляєш під артобстріли, тому щоразу молюся.
Життя дрона
— Кажуть, що пілотами дронів стають колишні геймери, але це легенда. Я сам любив комп’ютерні ігри і зараз іноді граю, і це зовсім не допомагає в керуванні дроном. Для пілота, на мою думку, головне — це увага та концентрація. Керувати дроном не важко, але коли він у повітрі, то треба бачити все і реагувати на будь-які зміни ландшафту позицій, бо від цього залежить життя інших бійців. Також у будь-який момент можуть запрацювати засоби РЕБ (радіоелектронної боротьби), і пілоту треба витягти пристрій із цієї зони, щоб не втратити його.
Взагалі стійкість дронів залежить від багатьох факторів, тож на різних ділянках фронту тривалість їхнього життя різна. Збити можуть навіть свої суміжні підрозділи. Пілоти казали, що саме так ми втратили 70% дронів у 2022 році. Також на заваді може стати погана видимість — дрон просто не знайде дорогу назад. Адже ми підіймаємо «пташку» в повітря і в сильний вітер, і в сніг, і в дощ, хоча це дуже ризиковано. Тому здебільшого пристрій живе приблизно місяць.
Виробництво на плечах ентузіастів
— Хтось сказав, що наявність дронів може зберегти життя бійцям або замінити їх у тяжких боях. Я вважаю, що будь-яке корисне спорядження розраховане на те, щоб зберегти життя, і наявність залізних очей в небі також цьому допомагає.
Зараз на фронті найчастіше використовуються безпілотники «Мавік». Також є дрони «Аутел», але їх значно менше і вони мають свої нюанси, що обмежує їхнє використання в зоні бойових дій. До 2019 року Україна виготовляла власні безпілотні комплекси «Лелека» та «Фурія». Зараз централізованого державного виробництва немає. Орки в цьому питанні нас випередили, причому багато чого навчилися у нас і тепер виготовляють пристрої на державному рівні. У нас же все лежить на плечах ентузіастів.
Сьогодні також дуже поширені FPV-дрони, які власноруч роблять волонтери. Такий пристрій може зібрати навіть дитина за наявності деталей, навичок паяння та початкового програмування. Але здебільшого це дрони-камікадзе, які мають низьку собівартість і літають лише в одну сторону. Керувати саморобним FPV-дроном важче — потрібно мати навички пілотування. По суті, це чотири мотори з платою і дешевою камерою, якість яких, на жаль, не перевіряють. Бувало так, що вони просто переставали працювати або згорали під час операції. І поки в нас немає єдиного центру з виготовлення дронів, так і буде. Звичайно, велика подяка людям, які на власному ентузіазмі виготовляють те, що повинна виробляти в промислових масштабах або закуповувати держава.
Особливі завдання на окупованій Херсонщині
На частині окупованої орками Херсонщини діє спеціальна група повітряної розвідки, яка була заснована ще в 2017 році. Чим саме займаються оператори дронів, нам розповів старший групи повітряної розвідки Вадим.
— Зазначу, що група повітряної розвідки займається саме пошуком цілей, ми не атакуємо ворогів. Наша основна локація — це Херсонська область, а точніше, повітряна розвідка лівого берега. У своїй роботі ми використовуємо декілька типів безпілотних летальних апаратів, за допомогою яких проводимо: розвідку місцевості, вивчення ландшафту, визначення розташування окупантів, їхніх позицій та техніки. Також коригування вогню підрозділів артилерії по ворогах. У нашому користуванні — безпілотники українського виробництва «Лелека 100», «Валькірія» та новий апарат «Довбуш Т-10». Є квадрокоптери китайського виробника: «Матрікс 300», «Матрікс 30» і «Мавік 3», дрони «Аутел» та «Скайдіо».
Кожен апарат має свою дистанцію польоту. Наприклад, «Лелека» може працювати на відстані до 30 кілометрів, але наш рекорд — 40 кілометрів. Ми навіть залітали в окуповані Скадовськ та Лазурне. А ось «Валькірія» — це фотоліт, який літає на відстані 20 кілометрів та фотографує місцевість що дві секунди. У квадрокоптерів максимальна дальність — сім кілометрів, але вони мають професійну оптику, яка «дивиться» вперед на 15 кілометрів.
Найтяжче в нашій роботі — не потрапити до лап РЕБ, як своєї, так і ворожої. Адже вона глушить всі сигнали, і апарат перестає працювати. Хоча «Лелека» з цими перешкодами справляється, на відміну від китайського «Матрікса». Незважаючи на всі ці труднощі, наша група виконує свої задачі. Ми знаходимо ворогів та коригуємо по них вогонь нашої артилерії, а також робимо все, що від нас залежить, заради перемоги України.
Я вважаю, що ця війна переходить на інший рівень, і безпілотники та дрони, які ми тепер використовуємо, — це зброя нового часу.
