Діалог лікарів і пацієнтів триває все життя: рецепти, дослідження, операції, лікування, довідки в дитсадок, школу, виш, військкомат… Кожен може скласти свій список звернень до медиків, розповісти багато цікавого про його результати. А що думають самі медики про своїх пацієнтів сьогодні?
Дар’я Лагода, сімейний лікар КНП «Дитячий консультативно-діагностичний центр ім. Академіка Б. Я. Резніка», доцент кафедри сімейної медицини та поліклінічної терапії ОНМедУ
— Коли в наш центр приводять дитину із зайвою вагою, дуже часто батьки кажуть: «Це в нас сімейне. Любимо смачно готувати і добре поїсти». Насправді лише 1-2% випадків ожиріння мають генетичні причини, ще 10-12% — гормональні. Усі інші випадки набору зайвої ваги пов’язані з неправильними харчовими звичками, неправильною харчовою поведінкою всієї родини. Це як культурний код, який передається від батьків дітям. Батьки та соціум відіграють провідну роль у формуванні здорової поведінки в дорослому житті кожної людини
Батьки скаржаться, що дитина багато часу проводить із ґаджетами і мало рухається, але водночас не помічають такої самої проблеми в себе. Адже діти швидко вчаться копіювати поведінку дорослих. Тому, щоб у дитини не розвивалося ожиріння або інші захворювання, пов’язані з ним, як-от метаболічний синдром, цукровий діабет другого типу, батьки повинні намагатися вести активний спосіб життя і залучати до цього всіх членів сім’ї. Сімейне меню теж має складатися, виходячи з рекомендацій, даних педіатром.
«Як, ми маємо їсти те саме, що й вона?» — запитують батьки, не розуміючи простої істини: привести дитину до нормальної ваги можна без пігулок, але для цього треба змінити її спосіб життя і систему харчування. І стати її союзниками в цьому. Подібне, напевно, і є головний іспит на те, кого батьки більше люблять, — себе чи дитину?
Анатолій Лурін, заступник медичного директора з хірургії КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр»
— Ми добре розуміємо ситуацію: люди дуже виснажені війною фізично, психологічно, емоційно. Бачимо, як вони хвилюються, переживають, бояться захворіти. Адже хвороба серйозно ускладнить не тільки їхнє життя, а й життя їхніх родичів, близьких. Тим, хто збирався виїжджати за кордон, хвороба може перешкодити це зробити.
Опосередковано стрес може впливати на виникнення раку. Коли людина постійно живе в страху і стресі, у неї змінюються поведінка, звички, ставлення до себе і до життя. Хтось відмовляється від їжі та катує організм, хтось навпаки «заїдає» стрес, хтось починає багато курити, у великих кількостях вживати спиртні напої. Наслідком цього стають ожиріння і цукровий діабет — серйозні причини розвитку злоякісних новоутворень.
Намагаємося пацієнтів заспокоювати, бо без цього правильно підійти до лікування дуже складно.
Надія Коротенко, медсестра загальної практики — сімейної медицини ЦПМСД № 18
— Коли працюєш понад 30 років, багатьох нинішніх пацієнтів нашого центру первинної медико-санітарної допомоги знаєш з історією їхньої родини. Де працювали, вчилися, як їх ростили, на що вони хворіли, які уколи та крапельниці доводилося робити. Знаєш характери, звички, манери спілкування. Напевно, багато в чому це спрощує мою роботу.
Буває, йду ділянкою, зі мною вітаються люди, а я не завжди можу одразу згадати, хто це. Але мене знають, і якщо вітаються, значить, ставляться добре.
Якщо хтось із хронічними проблемами довго не з’являється в центрі, не телефонує, починаю тривожитися. Запитую, з’ясовую, що сталося. Зараз багато людей дуже похилого віку залишилися самі після від’їзду дітей та онуків за кордон, після відходу родичів на фронт. Їм доводиться найскладніше. Уколи та крапельниці часто виручають, допомагають протриматися. Адже всім людям похилого віку дуже хочеться дожити до перемоги, і знову побачити дітей та онуків.
Вікторія Захарчук, завідувачка рентген-кабінету КНП «Міська лікарня №8»
— На рентген люди, у більшості випадків, зазвичай просто так не приходять. На рентгенологічне дослідження направляє лікар, щоб зняти якісь підозри або уточнити діагноз. Тому внутрішнє хвилювання кожної людини, яка заходить до кабінету, я відчуваю завжди. І її надію на те, що все буде добре, теж. Довгі роки роботи в цьому нічого не змінюють: завжди хочеться заспокоїти пацієнта, розповісти, що це хоч і променева діагностика, але доза опромінення невелика. А потім допомогти прийняти результат дослідження таким, яким він є.
Особливо складно було під час пандемії. Тоді багато людей постраждало від ковідної пневмонії — грізного ускладнення ковіду, яке загрожувало життю.
Зараз на тлі стресу, пов’язаного з війною, ускладнюються хронічні хвороби, про які людина давно забула і вважала, що вони вже ніколи про себе не нагадають. Загострюються обструктивні бронхіти й астми, захворювання кістково-м’язової системи, з’являються проблеми ментального характеру. Пацієнтам складно повірити, що саме стрес став причиною серйозного погіршення їхнього здоров’я.
