9 квітня 1933 року народився відомий французький актор Жан-Поль Бельмондо. Він набув статусу національного скарбу Франції та був нагороджений високими званнями та орденами, як у своїй країні, так і за кордоном.
В активі Бельмондо — найпрестижніші призи міжнародних кінофестивалів, а його фільмографія та роботи у театрі налічують понад сотню ролей.
Молоді роки Бельмондо: футбол, велоспорт і бокс
Якщо говорити про традиційну біографію Бельмондо, то вона не менш цікава, ніж його пригоди на піку популярності. Дід Жан-Поля був італійцем, емігрував до Алжиру ще на початку 1800-х років, а пізніше перебрався до Франції. Його знаменитий онук народився в елітному передмісті Нейі-сюр-Сен, де мешкали найзаможніші родини Парижа. Батько Бельмондо був скульптором, а мати художницею, і в їхньому будинку постійно збиралися найвідоміші люди французької богеми — художники, актори, письменники. Одним із найближчих друзів родини був знаменитий філософ та драматург Альбер Камю.
До війни сім’я Бельмондо була дуже заможною і Жан-Поль міг дозволити собі займатися тим, що йому було цікаво. Спочатку він захопився велоспортом, потім грав у футбол, де займав позицію воротаря. Але незабаром футбол здався йому недостатньо мужнім видом спорту, і він почав займатися боксом.
У його спортивному послужному списку дев’ять поєдинків, чотири з яких закінчилися перемогою, а п’ять — нічиєю. Правда, на згадку про боксерську юність Бельмондо залишився зламаний ніс, але це його ніколи не засмучувало. Вже у 19 років він став чемпіоном Парижа з боксу у напівсередній вазі і навіть увійшов до складу збірної Франції. Йому пророкували професійну спортивну кар’єру, проте він раптом здивував усіх, круто змінивши напрям у житті та вступивши на акторський факультет Паризької консерваторії драматичного мистецтва. Студентом він був недисциплінованим, прогулював лекції, вступав у конфлікти, влаштовував бійки. Наставники не раз журили його за безтурботність та неорганізованість, проте Бельмондо мало турбували їхнє вчення.
Читайте також: як Франція попрощалася із легендарним актором Жаном-Полем Бельмондо.
Становлення актора: «талановитий, але зіркою не стане»
Прогнози викладачів щодо його майбутнього були однозначні: він безумовно талановитий, але його зовнішність навряд чи дозволить йому стати не те що зіркою, але навіть більш-менш відомим актором. Їхні пророкування стали збуватися з лякаючою точністю буквально з перших самостійних кроків, які Бельмондо робив на підмостках: невеликі ролі, зіграні ним у театрі, а потім і в кіно, проходили непоміченими ні критикою, ні глядачами.
Можливо, це спричинило те, що актор-початківець вирішив перервати на якийсь час свою творчу кар’єру і в 1958 році пішов до армії. Службу він проходив в Алжирі, у французькій провінції — у тій частині країни, яка фактично була французькою колонією. Майбутній зірці навіть довелося по-справжньому повоювати — саме в цей час Франція вела війну проти повстанців, які боролися за незалежність Алжиру. Там Бельмондо підхопив легку форму туберкульозу, і якийсь час йому довелося провести в невеликому мальовничому селі, де свіже повітря та медицина допомогли подолати хворобу.
Перші успіхи в кіно
Повернувшись до Парижа, Бельмондо отримав пропозицію від режисера-початківця Жан-Люка Годара знятися у фільмі «На останньому подиху». Не те щоб Бельмондо так сподобався режисерові, просто захворів затверджений на роль актор, і Годар змушений був шукати нового. Але бюджет фільму був такий малий, що сподіватися на участь відомих акторів не доводилося, і тому Годар зупинив свій вибір на першому, хто видався йому відповідним. Пізніше цей фільм став класикою і першою картиною «нової хвилі» французького кіно, а Бельмондо отримав популярність, перших шанувальниць та прізвисько Бебель (прекрасне дитя).
Попри те, що йому пророкували амплуа негідника, Бельмондо незабаром став головним позитивним героєм французького кіно, а шанувальниць у нього завжди було навіть більше, ніж у визнаних красенів Голлівуду. Його чоловічому шарму заздрив сам Ален Делон.
Бельмондо — знак якісного кіно
Незабаром ім’я Бельмондо стало своєрідним знаком якості: якщо воно стояло на афіші, то фільм був гідним. Окрім акторських робіт, Бельмондо дивував глядачів та повною безстрашністю, самостійно виконуючи каскадерські трюки. Наприклад, у фільмі «Чудовисько» актор не лише блискуче зіграв дві ролі, а й виконав дуже небезпечний трюк, стоячи на крилі літака, що летить. Під час зйомок він, правда, отримав кілька травм, але глядачам про це знати не потрібно.
Згодом Бельмондо стали вважати найуспішнішим артистом Франції. Він заснував власну кінокомпанію, яку назвав дівочим прізвищем своєї бабусі — «Черіто». У 2001 році він переніс інсульт, а через сім років все ж таки повернувся в кіно, знявшись у трьох фільмах. 2015 року Бельмондо пішов з театру і перестав зніматися в кіно, заявивши про завершення своєї акторської кар’єри.
Особисте життя актора
Щодо особистого життя знаменитого француза, то офіційно він був одружений двічі. Першою його дружиною була танцівниця Елоді Константен, з якою Бельмондо прожив 13 років. У шлюбі народилися син та дві доньки. Наступного шлюбу Бельмондо одружився, коли йому вже виповнилося 70 років. Його обраницею стала балерина Натті Тардівель, яка була молодшою за Бельмондо на 32 роки. Разом вони прожили шість років, і Натті народила дочку Бельмондо. Потім у актора був роман з бельгійською моделлю Барбарою Гандольфі, який закінчився скандалом: виявилося, що всі чотири роки, які вони прожили разом, модель потайки переказувала гроші Бельмондо на свій рахунок. Останній роман у зіркового француза, як передбачається, був із Монікою Беллуччі. Принаймні на церемонію вручення кінопремії «Люм’єр» у 2018 році Бельмондо та Беллуччі прибули разом і весь вечір не відходили одна від одної.
Читайте також: Жан-Поль Бельмондо — бунтар із чарівною усмішкою.
