Цього дня народилася одна з найяскравіших і найнезвичніших особистостей у світі кіно — Кіра Муратова, режисер, який залишив значний слід у радянському та пострадянському кінематографі. Муратова стала відомою своїм неповторним стилем, що балансує між ексцентричністю і філософським глибокодумством. Її унікальний підхід до зображень, здібності глибоко розкривати людські емоції та часто різкий, провокаційний стиль зробили Муратову культовою фігурою.
Кіра Георгіївна Муратова (Короткова) народилася 5 листопада 1934 року в селі Сороки, Королівство Румунія. Навчалася на філологічному факультеті в МДУ, а потім на режисерському факультеті ВДІКу.
У 1961 році стала режисером на Одеській кіностудії. Тут же дебютувала як сценарист і режисер. У 70-х поїхала до Ленінграда і працювала на кіностудії «Ленфільм».
За свою кар’єру виступила режисером і сценаристом понад 20 картин. У фільмах Кіри Муратової знімалися Володимир Висоцький, Георгій Делієв, Олег Табаков, Зінаїда Шарко, Ніна Русланова, Рената Литвинова, Алла Демидова, Наталія Бузько.
У 2012 році, після прем’єри картини «Вічне повернення» заявила, що йде з кінематографа.
Кіра Муратова померла 6 червня 2018 року, ввечері, в Одесі після важкої хвороби.
Читайте також: На честь Кіри Муратової, на Одеській кіностудії встановили пам’ятну табличку
Якою була Кіра Муратова
Про неї говорять багато. І різне. Але краще, ніж сама людина, про себе розповісти не може ніхто. Тож зрозуміти, якою насправді була Кіра Муратова, за якими принципами жила і працювала, допоможуть цитати видатного режисера.
Про людей…
Живі люди — це дуже небезпечно… Я завжди кажу, що хочу їх усіх загнати в плівку! Після цього вони можуть робити все що завгодно: пити, хворіти, померти. Вони вже існують, вони вже мої і не тільки мої.
Про життя…
Правда здебільшого жахлива, болісна, смертельна. Побачити її — означає померти.
Про мрію…
Моя мрія — взагалі зникнути, щоб залишилися тільки фільми. От мені не подобається, щоб мене відкривали, як консервну банку, і дивилися, що в мене там усередині. А нехай буде загадка, а нехай буде так от.
Про війну…
Я ненавиджу війну. Я взагалі не розумію, як це можна — у XXI столітті вбивати одне одного. Це має бути заборонено як людоїдство. Хоча людоїдство я ще якось можу зрозуміти, бо голодні люди їдять як тварини. Але війна — це огидна річ. Заради жодної території, навіть якщо ти назвеш цю територію батьківщиною, ми не маємо права вбивати одне одного.
Про кіно…
Кіно — це радість! Ніяких інших справжніх радощів для мене немає. У мене завжди фільм росте як дерево. Є глобальний задум, а по ходу справи на ньому з’являються гілочки, і так він гілкується до самого кінця.
Фільмографія
- 1962 — Біля крутого яру (режисер, сценарист)
- 1964 — Наш чесний хліб (режисер, актриса)
- 1967 — Короткі зустрічі (режисер, сценарист, актриса)
- 1971 — Довгі проводи (режисер)
- 1979 — Пізнаючи білий світ (режисер, сценарист)
- 1983 — Серед сірого каміння (режисер)
- 1987 — Зміна долі (режисер, сценарист)
- 1989 — Астенічний синдром (режисер, сценарист)
- 1992 — Чутливий міліціонер (режисер, сценарист)
- 1994 — Захоплення (режисер)
- 1997 — Три історії (режисер)
- 1999 — Лист до Америки (короткометражний)
- 2001 — Другорядні люди (режисер, сценарист)
- 2002 — Чеховські мотиви (режисер, сценарист)
- 2004 — Настроювач (режисер, сценарист)
- 2005 — Довідка (режисер)
- 2006 — Лялька (режисер)
- 2007 — Два в одному (режисер)
- 2009 — Мелодія для шарманки (режисер, сценарист)
- 2012 — Вічне повернення (режисер, сценарист)
Нагороди та премії
- Народна артистка УРСР
- 4 премії «Ніка»
- спеціальний приз журі «Срібний ведмідь» 40-го Берлінського кінофестивалю
- 3 премії «Кінотавр»
- премія «Тріумф»
- Державна премія України імені Олександра Довженка
- приз Золотий Дюк
- У 2017 році Кіру Муратову запросили до складу Американської кіноакадемії «Оскар».
ФОТО — diasporanews.com, 24tv.ua
Читайте також:
