За всю історію Одеси в місті побудували безліч гастрономічних закладів світового рівня: Рибний ресторан на Приморському бульварі, ресторан Цезаря Отона, ресторан готелю «Петербурзького», пивний бар «Гамбрінус», зимовий ресторан «Аркадія» і багато інших. Однак рекордсменом за кількістю легенд та історій була і залишається кафе-кондитерська «Фанконі».
З кого почалося кафе «Фанконі» і до чого тут Скедевр?
В 1872 році, на розі вулиць Катерининської та Ланжеронівської, відкрився один із найлегендарніших закладів Одеси — кафе-кондитерська «Фанконі». Його відкрив 33-річний швейцарець Яків Фанконі після того, як пропрацював 16 років в одній із найкращих кондитерських Варшави у свого дядька. Через рік у Якова з’явився компаньйон по бізнесу — його брат Домінік Фанконі. Відтоді городяни стали називати заклад «кафе братів Фанконі».
У 1877-му році, керівником кондитерської став земляк братів Фанконі — Флоріан Скведер. Однак, 1878 року Яків Фанконі помер, а ще через три роки сумна доля спіткала і його брата. Скведер викупив у спадкоємців Фанконі акції прибуткового і процвітаючого підприємства і стає його одноосібним власником.
Будівлю, в якій знаходилося кафе, 1894 року новий господар перебудував в кондитерську за останнім словом європейських стандартів. У «Фанконі» з’явилися кілька залів, літня веранда і «дамська зала», в якій відвідувачі могли читати вітчизняну та зарубіжну кореспонденцію. Крім того, кафе було одним із перших закладів у місті, яке було обладнане електричним освітленням, що на ті часи було грандіозною модернізацією закладу.
Наприкінці XIX століття одесити навідувалися по солоденьке до кафе-кондитерської «Фанконі». А куди йти зараз, якщо душа просить тортика або тістечка? Шукайте відповіді в ЦІЙ СТАТТІ.
Елітна тусовка та штаб грабіжника: одна кондитерська — дві крайнощі
Вдале розташування кафе зробило його центром зустрічей одеської еліти. Тут скріплювали угоди біржові брокери і дописували рядки своїх шедеврів багато письменників. Чехов, Бунін, Бабель, Шаляпін, Уточкін і багато інших відомих особистостей були завсідниками цього закладу. А одного разу кафе відвідав Володимир Маяковський. На ньому була довга жовта кофта. Цей епізод цікавий тим, що замовлене тістечко поет їв із перевернутої тарілки. На такий «перфоманс» офіціант відреагував суто по-одеськи: «За тістечко рубль. Тарілку ви не бруднили, кофтою підлоги протерли. На чай можете не давати».
Відомо, що якийсь час кафе-кондитерська «Фанконі» було штабом легендарного одеського «хрещеного батька» Мішки Япончика. Існує історія про те, що нібито Леонід Утьосов одного разу поскаржився Япончику на те, що хтось із людей грабіжника «підрізав» із гримерки Утьосова його сценічний фрак. Після чого фрак був миттєво повернутий його власнику. Однак зі спогадів Михайла Водяного, якому сам Утьосов і розповів про цей епізод, відомо, що фрак забрали не в Утьосова, а в його товариша — куплетиста Зінгерталя. До слова сказати, Леонід Утьосов працював у «Фанконі», як зараз би сказали, арт-директором. І неодноразово вів у ньому аукціони. На одному з таких аукціонів він продав ручні кайдани Григорія Котовського за 300 золотих. А якщо вірити чуткам, то дублікат кайданів пішов того ж вечора з під молотка в Оперному театрі.
Картковий клуб: коли в кафе-кондитерській ставало несолодко
Утім, не тільки веселі історії оточують кафе «Фанконі». Над кондитерською розташовувався популярний картковий клуб, у якому люди втрачали і набували статків за одну ніч. В одну з таких ночей, батько Юрія Олеші програв увесь сімейний статок. У своєму оповіданні він писав:
«Про мого батька я знаю, що він був колись, до мого народження, поміщиком. Маєток був порядний, лісовий, називався «Юніще». Він був проданий моїм батьком і його братом за велику суму грошей, яка протягом кількох років була програна обома в карти. Відлуння цієї трагедії заповнюють моє дитинство. Я згадую якусь сімейну сварку, що супроводжується погрозами стріляти з револьвера, — і сварка ця виникає, як згадую я, через залишки грошей, теж програних».
«Солодке» життя кафе-кондитерської «Фанконі» закінчилося 1920 року. Замість нього з’явився «Клуб військморів ім. Лейтенанта Шмідта». А пізніше, вже за радянських часів, тут розташовувалося громадське харчування під невигадливою назвою «Їдальня №68». Сьогодні на місці легендарного кафе «Фанконі» розташовується однойменний ресторан Cafe Fanconi.
Читайте також:
