Вони вишикувалися в строгий і гарний ряд, усі вони – сама історія. І всі вони, звичайно, незвичайні. Історичні будинки одеського Приморського бульвару… Усі – пам’ятки архітектури. Ми не бачили їх майже дев’ятнадцять місяців, бо бульвар був закритий для перехожих з початком війни. Так, і до війни деякі з них майже волали про реставрацію чи хоча б якесь обновлення. Тепер, коли бульвар відкрито, ми вже бачимо «братні наслідки» рашистського миру. В багатьох з них після прильотів і атак розбиті вікна, десь «красується» фанера. Зсередини лунають характерні звуки: там щось приводять до ладу…
Отже, прогулюючись знову відкритим Приморським бульваром, ми вирішили згадати про ці будинки, їх історію і про те, як вони виглядали до війни…
Нумерація цих будинків – справжня «дивина». Тут немає парних і непарних сторін: за будинком номер один одразу слідує будинок номер два, потім – третій, четвертий, п’ятий і так далі. Усього їх – п’ятнадцять. Вони всі – одеські будинки-старійшини, будувалися переважно у 20-ті роки позаминулого століття, хай і перебудовувалися потім неодноразово.
Їхня нумерація починається від Воронцовського провулка. Так і стоять вони в лінійку – від провулка до Дюка. Від Дюка – до Думської площі. Вони гідні того, щоб ними захоплюватись і милуватися. Ось тільки дуже раджу робити це здалеку, не придивляючись до сумних деталей. Прогуляємось?
Будинок №1
Будинок О. Потоцького, арх. Боффо Ф.К., 1826 р. Перебудова для Радзівіла, арх. Скудієрі І.Б., 1845, переробка будинку статського радника Маразлі, арх. Гонсіоровський Ф.В., 1874 р.
В Одесі його називають «будинком Потоцького». З ним пов’язаний давній «мансардний скандал» ще з «костусівських» часів. Мансард на місці. Фасад будинку в тріщинах та інших проблемах. Голову вгору краще взагалі не піднімати: стан плачевний, ситуація з карнизом моторошна.
Дом №2
Дом Столыпиных, арх. Шаль Ф., 1824 г. Реконструкция и ремонт, арх. Торичелли Г.И., 1836 г. Реконструкция, арх. Гонсиоровский Ф.В., 1872 г.
Двоповерховий будинок на сьогоднішній день красується фасадом, що «плаче», і «облупленими» місцями. Враження посилюють місця, з яких було знято меморіальні таблички. Таблички зняли, сліди залишились.
Будинок №3
Будувався як будинок П. Маріні, арх. Фраполі Д., 1824 р. Один із лідерів за кількістю перебудов. Перебудовувався у 1903, 1908, 1911, 1929 роках. Було реконструйовано під житловий будинок у 1950-х роках.
Красень-будинок – у тріщинах, сітках зморшок, сколах та інших фасадних муках.
Будинок №4
Будинок Сарато та Вероні, арх. Торрічеллі Г.І., 1824 р. Реконструкції – 1853 р., 1885 р.
В останні роки йшлося про надбудову будинку. Зараз на цю тему – тиша. Також тріщини, сколи та інші проблеми з фасадом. До «деталів» краще уважно не придивлятися.
Будинок №5
Один із найстаріших і найкрасивіших. При цьому – «заброшка». Прибутковий будинок Лерхе. Побудований у 1823-1826 роках, перебудований за проектом Шеврембранта у 1895 році.
Його красу одеський архітектор Андрій Черненко назвав «вбивчою»: з нього постійно обсипаються частини унікальної ліпнини. Через це частину ліпнини фахівцям довелося знімати. Ще до вiйни стався черговий обвал частини карнизу будинку Лерхе. Поруч із будинком ходити небезпечно, про що часто попереджає огороджувальна стрічка.
Будинок №6
Дім Є. Зонтаг, арх. Фраполі Д., 1826-1827 рр., надбудова 3-го поверху – 1850 р., перебудова – 1911 р. У одеському туристичному агентстві «Тудой-сюдой» щодо цього будинку повідомляють цікавий факт: «Будинок був побудований американцем Джорджем Зонтагом. Він був капітаном одеського порту, ветераном війни з Наполеоном, чоловіком дитячої письменниці Анни Зонтаг (племінниці великого поета Жуковського, який теж бував тут). І трошки… піратом. А після своєї корсарської епопеї він знову керував портом і навіть виконував обов’язки одеського градоначальника! Яке ще місто, крім Тортуги, може похвалитися, що ним керував пірат!?»
Сьогоднішній зовнішній вигляд будинку – «менш-менш».
Будинок №7
Один із циркульних («напівциркульних») будинків за спиною у Дюка. №7 – правий.
Будівля державних установ та громадських організацій, будівля присутніх місць. Будівництво: Боффо Ф. К., 1826-1830 р.р. Реконструкція – 1857 р. Відновлення та реконструкція – 1947-1949 гг. У будівлі у свій час розміщувалася міська дума і засідав військово-окружний суд, який засудив Котовського до розстрілу за революційну діяльність.
Відомий черговою «скандальною» мансардою», яка, втім, визнана законною.
Будинок №8
Один із циркульних («напівциркульних») будинків за спиною у Дюка. №8 – лівий.
Будинок контр-адмірала І. Завадовського, будівництво: Боффо Ф.К., 1827-1830 р.р. У 1833 році будівля перейшла відомому в Одесі французькому кравцю Верелю, який організував тут найфешенебельніший у місті готель «Петербурзький».
Напівциркульні будинки нещодавно були упорядковані, зовні вони і справді – справжня прикраса Приморського бульвару.
Будинок №9
Палац поміщика корнета Р. Шидловського, арх. Боффо Ф.К., 1829-1830 рр. Раніше на даху в правій частині особняка розташовувалась вежа – світловий ліхтар. Можливо, він висвітлював домовицьку церкву (зруйнована в 1940-х рр.). Відновлення із пристосуванням для Палацу Моряків – 1949-1951 рр.
Сьогоднішній стан фасаду сумний. До кінця 2019 року йшлося про будівництво на цій ділянці багатоповерхового готелю. Тобто ділянку, де зараз стоїть Палац моряків, буде поділено на дві частини. Фасад залишиться тим самим, а ось за ним виросте кілька поверхів.
Будинок №10
Побудований у 1823-1825 pp. за проектом архітектора Фраполі, неодноразово перебудовувався – у 1846 та 1858 роках.
2010 року тут з’явилася мансарда. Порівняно з багатьма іншими будинками на Приморському бульварі, будівля виглядає як «картинка».
Будинок №11
Будівля сьогоднішньої «Лондонської» будувалась як будинок Павла Лопухіна, арх. Боффо Ф.К., 1827 р. Перебудовувалося багато разів. Реконструювалося й у радянські роки.
Сьогодні зовнішній вигляд будівлі, як-то кажуть, «не критичний». Втім, до деталей краще не придивлятися.
Будинок №12
Раніше тут стояв будинок, збудований у 1826 році. Він був знесений. Нинішню будівлю збудовано у 1833 році, арх. Боффо Ф.К. Пізніше розбудовувалося.
Сьогодні будинок виглядає дуже добре. Ну а в теплу пору року тут відчинялися ворота – і креативний «Двір 12» – був до ваших послуг. Сюди йшли не лише як у кафе, а й щоб милуватися нововведеннями та фотографуватися на їхньому фоні. Тут вам і міні-виставки, та й сам заклад оформлений так, що повз нього не пройдеш. Одна половина рожевого єдинорога «виходить» із стіни, інша в неї «заходить», бюсти зі змістом, підвішені стільці. Все це – у найяскравіших фарбах.
Будинок №13
Будинок О. Маюрова, арх. Боффо Ф.К., 1827-1828 гг. Будинок О. Маюрова, арх. Боффо Ф. К., 1827-1828 р.р. Розташовувалися тут у різні часи і банкірський будинок, і прибутковий.
Можна порадіти: сьогодні цей будинок на Приморському бульварі має гарний вигляд. «Почухати» фасад – було б взагалі чудово.
Будинок №14
Будівництво будинку – 1825 р., арх. Боффо Ф.К. Реконструкція: 1905-1905 р.р. Прибутковий будинок Б.А. Магнера.
Один із найсвятковіших будинків на Приморському бульварі. Навіть «гучна страшилка на повний зріст», яка постійно виглядає з Музею воскових фігур, що знаходиться на першому поверсі, не псує це відчуття.
Будинок №15
Побудований для Петра Фуко у 1828 році, арх. Ріглер І.К. Реконструкція Я. Гарі, арх. Боффо Ф.К., 1844 р. Пізніше будинок реконструювався знову – А. Григоровича. Кутова частина фасаду 1828 повністю змінена пізнішими переробками.
Цей будинок так давно задрапірований, що, здається, всі давно звикли до цього факту. Роки йдуть – змінюється лише драпірування. Про те, що будинок у моторошному стані, одеські ЗМІ повідомляли ще 15-16 років тому. Щодо цієї будівлі свого часу були суди (Одеська ОДА вимагала від власників будівлі провести належну консервацію будинку). Громадські люди турбувалися з приводу того, що тут може зрости новий ТЦ. Результат сьогодення – на фото. Будівля як би і є, але, як і раніше, задрапірована.
Читайте також: Одеська мерія занепоєна долею будинку Магнера біля Оперного.
