Мешканець Познанського старостату Зеленогірської громади Анатолій Кудін з початку російської агресії проти України майже цілодобово перебуває «на колесах».
Сільський підприємець вже 25 лютого 2022 року помчав у село Борщі записуватись в ряди територіальної оборони. Але через декілька днів повернувся додому вкрай засмучений, бо не потрапив у лави захисників Вітчизни за станом здоров’я.
Та він не розгубився. Прихопив із сімейного бюджету відкладені кошти та подався закуповувати необхідні речі для бійців тероборони та ЗСУ.
А ще й взявся «ганяти» транспорт на передову. На сьогодні вже доправив на лінію зіткнення близько 20 автівок. Адже авто на фронті — витратний матеріал.
Як аграрії з Одещини «дістають» автомобілі для ЗСУ
На теренах Любашівщини пошуком та придбанням транспорту переймається Асоціація сільгоспвиробників та підприємців півночі Одещини. Втім аграрії також беруть на себе витрати на ремонт, заправку та оснащення автівок усім необхідним.
Волонтери розповідають, що збирати гроші на купівлю машини в перші дні вторгнення було легше — тоді землероби жертвували свої джипи, а дехто просто приносив ключі від своїх авто і казав віддати кому треба.
Особлива потреба є у пікапах, які необхідні для виконання бойових завдань, але волонтери країни вже «вичистили» усі європейські автобазари та у своїх пошуках позашляховиків за доступною ціною вже дісталися до Англії.
Попередні доробки автомобілів для військових
Зазвичай закуплену техніку доводиться ретельно лагодити та перефарбовувати. Ремонт одного автомобіля обходиться у кілька десятків тисяч гривень. А це вже клопіт ще одного патріота з Любашівки, власника невеличкої авторемонтної майстерні Олександра Богданова.
Нещодавно з його ремонтного «конвеєра» відправився за призначенням УАЗ «Буханка». Автівка була списана і фактично була не на ходу. Проте автомайстри, замінивши необхідні механічні вузли та паливну систему, дали машині друге життя, потім перефарбували у камуфляж. Також налагодили бус Nissan для одного захисника-земляка.
Складнощі перегону авто на передову
Анатолій Кудін скупо ділиться своїми враженнями від поїздок на «спекотні» Схід чи Південь, бо не вважає себе героєм, а просто виконує свою роботу. Каже, що тим, хто воює в окопах зі зброєю в руках, ще важче! У далеких поїздках патріоту з Познанки доводиться стикатися з різними пригодами та прикрими випадками.
Одного разу, коли його авто почало перегріватися, він попросив в автосервісі міста Покровська, що на Донеччині, йому допомогти. Але там відмовили. Тож в дорозі, коли Анатолій намагався долити в радіатор води, мало не ошпарився окропом.
А то крізь ніч, у проливну зливу кермував авто без двірників.
Вкрай обурює чоловіка те, що якось поліціянти десь на Київщини мало не «загнали» його авто з вантажем на штрафмайданчик, коли він віз гуманітарку.
Щоправда, позитивні моменти у його небезпечній роботі переважають. Анатолій радить усім бодай раз з’їздити на фронт, щоб відчути справжню міць і героїзм наших захисників. А сам, попри проблеми зі здоров’ям, рветься на передову, щоб особисто захищати Батьківщину зі зброєю в руках!
