Ключові моменти
- Потужні передавачі в Румунії, Молдові та особливо у Придністров’ї перекривають український сигнал.
- Міжнародна координація частот заблокована — Женевський союз не погоджує роботу нових українських передавачів.
- У Придністров’ї працюють вежі з власною ТЕЦ, а влітку додаткові перешкоди створює природне явище надрефракції.
Чому Одеса досі чує «чужі голоси»
Одеська область має унікальне розташування — поруч із Молдовою, Придністров’ям і Румунією. Звідти мовлення ведуть десятки потужних ретрансляторів, які покривають прикордонні райони України.
Представник Нацради з питань телерадіомовлення в Одеській області, доцент Олександр Салабай у коментарі виданню “Південь. Сьогодні” пояснив:
«У Придністров’ї чи Румунії стоять надпотужні передавачі. Якщо стати на нашому березі Дунаю, видно, як на тій стороні гори просто утикані вежами».
Міжнародна координація «зависла» у Женеві
Частоти на українсько-румунському кордоні має узгоджувати Міжнародний союз електрозв’язку (ITU) у Женеві. Але цього не відбувається: швейцарська організація посилається на ризик створення перешкод для уже діючих румунських мовників.
Салабай зазначає, що «радіус координації передавача потужністю лише 1 кВт сягає до 300 км — а це вся територія південної Одещини». Через це питання не можуть розв’язати роками.
Придністров’я «світить» на весь південь України
У Григоріополі, на території невизнаного Придністров’я, працюють середньохвильові станції потужністю понад мегават. Для порівняння — українські передавачі мають лише 20 кВт.
«У них навіть своя теплоелектростанція, щоб живити ці вежі», — каже експерт.
Колись потужний передавач у Миколаївській області закрили через нестачу коштів на електроенергію — та тепер придністровські хвилі накривають увесь південь України.
Природа та супутники — союзники російської пропаганди
Влітку на чорноморському узбережжі виникає явище надрефракції — сигнал «стрибає» через повітряні шари і дозволяє ловити навіть турецьке або кримське телебачення.
Крім того, чимало мешканців використовують супутникові тарілки, які приймають російські канали. Такі сигнали можна теоретично заглушити, але це технічно надзвичайно складно.
«Ця проблема в Одеській області була завжди», — підсумовує Олександр Салабай.
Про проблему із вільним доступом до російського телебачення на території регіону “Одеське Життя” писало ще у 2015 році. Десять років та повномасштабне вторгнення виявилися недостатніми для влади, щоб нарешті запобігти мовленню ворожої пропаганди на Одещині.
Читайте також: