Що робити, якщо ваш близький зник безвісти? Або потрапив у полон. Куди звертатися? Яку підтримку можуть отримати родини зниклих безвісти? Розказуємо на прикладі Тарутинської і Бородінської громад Одещини.
У військовій частині полоненого подали в СЗЧ
З Аллою Батирєвою із села Ярославове Тарутинської громади я зв’язалася телефоном – Алла поїхала в Чехію, щоб заробити гроші на адвоката для сина.
Мати розповідає, що її син Роман після школи пройшов строкову службу в ЗСУ, потім підписав контракт, з часом звільнився. Минулого року його мобілізували, відправили в учбову частину, а потім – в Курську область, де вже через два дні з ним пропав зв’язок.
– Чоловік Олег, який сам пройшов АТО та через поранення був списаний, заспокоював, що це нормально, що так на війні буває, але материнське серце відчувало – сталася біда. Ми почали моніторити телеграм-канали та натрапили на відео, де Рома стояв прив’язаний до дерева, з чого зрозуміли – він у полоні, – ділиться Алла.
Про полон сина у сім’ї дізналися 16 вересня 2024 року. Відразу звернулися в поліцію, до ТЦК, та юристки Світлани Нєдової. У ТЦК зробили запит у частину, де Рома служив.
– Ми довго чекали на відповідь, та коли вона прийшла, то приголомшила: командир бригади подав нашого сина в СЗЧ (самовільне залишення частини). На той час ми вже бачили на російському сайті «Слєдком», як Рому допитують по справі участі у спецоперації в Курській області, а трохи пізніше – відео з суду, де сина засуджують на шістнадцять років. Поясніть мені, як це можливо – знаходитися у СЗЧ та при цьому перебувати в полоні, як?! – обурюється мати воїна.
Рідні надали відповідним службам відеоматеріали, акт розслідування в частину, однак із СЗЧ його так і не зняли. Єдине, що вдалося зробити, – додати Романа в списки на обмін.
– Але ж коли цей обмін буде? До того ж за цей час йому повинні нараховувати виплати. Мені гроші не потрібні – мені потрібен мій син, – емоційно розповідає пані Алла.
З того часу, як Роман перебуває в полоні, минув рік, а рідні нічого не можуть довести. Поки ж мати вирішила відновити справедливість та зробити єдине, що зараз можлмвор для сина – зняти його з нього статус СЗЧ.
– Він виконував наказ командира, воював за свою країну – і що? Нічого, жодних виплат. Яким він повернеться, ніхто не знає. Знадобляться гроші на реабілітацію, на життя. Я вирішила найняти адвоката і добитися, щоб мого сина зняли з СЗЧ. Адвокат запросив п’ять тисяч доларів. Ось я і поїхала в Чехію на заробітки. Хочу очистити добре ім’я сина та прискорити його повернення додому. Поки жива, я не здамся без бою.
Шукали сина, а натрапили на шахраїв
Антоніна Новосельчан із села Лужанка Тарутинської громади четвертий рік чекає безвісти зниклого сина і не втомлюється його шукати.
Мати розповіла, що у 2022 році, коли йому було 18 років, осіннім призовом Сашко пішов проходити строкову службу в Одесі. Було це за чотири місяці до великої війни. А 9 квітня 2022 року він потрапив у зону бойових дій в Запорізькій області.
Вже 11 квітня з ним пропав зв’язок. Рідні подали заяву про зникнення в поліцію, зареєструвалися в Координаційному штабі, здали тест ДНК, пройшли усі формальності. Бессарабське ТЦК направило запит у частину. Звідти відповіли, що він безвісти зниклий, ймовірно, загиблий. Батьки почали шукати самі. Знайшли його побратимів, які розповіли, що Сашко залишився на полі бою з трьома пораненнями.
– Я поїхала в Запоріжжя, щоб зустрітися з його командиром. На моє запитання: «Як так сталося, що моя вісімнадцятирічна дитина опинилася на полі бою?», він відповів: «А ви про що думали, коли ваш син йшов служити?». Я була приголомшена, адже він йшов на строкову службу, а не на війну. Тим більше, що в його особовій справі вказано, що батько хворіє на епілепсію, а брат – інвалід з дитинства, – розповідає Антоніна Новосельчан.
Мати переказує останні слова Сашка. які він мовив до неї: «Мамо, нас посилають на «нуль», я не знаю, чи повернуся. Люблю тебе, матусю».
Пропав син Антоніни біля села Новозлатопіль Гуляйпільского району Запорізької області.
– Що я тільки не робила, щоб його відшукати. Натрапила й на шахраїв, які запевняли, що допоможуть, розкрутили на 216 тисяч гривень і пропали. Ви не уявляєте, скільки охочих нажитися на материнському горі, – з гіркотою розповідає мати зниклого воїна.
Через сектор ветеранської політики та відділ соцзахисту близьким Олександра вдалося оформила виплати як родина безвісти зниклого. Але рідні не втрачають надії знайти його:
– Ми постійно шукаємо синочка серед полонених, їздимо на всі обміни із фото Сашка, показуємо його хлопцям і питаємо: «Ви його не бачили?», – каже мати захисника.
«Я чекала його три роки, чотири місяці та чотири дні»
Раїса Афанасьєва з міста Арциз 40 місяців чекала на свого сина з полону. Андрій закінчив школу в селі Весела Долина Бородінської громади, відслужив термінову службу, навчався в Києві, брав участь в революції на Майдані, потім працював у Грузії.
Коли почалася війна, повернувся, а в березні 2022-го пішов добровольцем на фронт. Останній раз близькі з ним спілкувалися 18 квітня – він був у Луганській області. А потім зв’язок пропав.
– Його командир сказав: «В списках живих його немає». А через кілька днів подзвонив наш молодший син Дмитро: «Мамо, Андрій в полоні». Пам’ятаю, вийшла на двір і кричала так, щоб увесь світ почув. І почалося пекло, – розповідає пані Раїса.
Брат Андрія Дмитро мешкав у Києві, і, оскільки за професією юрист, саме він добивався, щоб Андрія скоріше обміняли. Щоб визволити брата, звертався до Ірини Верещук (колишня віце-прем’єр-міністрка України), у Міністерство оборони, в Європейський суд з прав людини, зустрічався з побратимами Андрія, збирав докази.
– Якось сказав: «Мамо, таке відчуття, ніби я об глухі стіни б’юся». І ось 24 серпня, в День Незалежності, Андрія обміняли. Я навіть не знала – Діма поїхав на обмін сам, не хотів мене обнадіювати, – ділиться мати подробицями визволення сина з полону.
24-го вони подзвонили мені разом. Це був найщасливіший день мого життя.
Зараз Андрій проходить реабілітацію в Полтаві. Там вже провели три операції, витягнули старі осколки з ніг.
– Андрій шуткує: «Я і не знав, що в мені стільки заліза». Хочу сказати всім, хто чекає й шукає: не довіряйте нікому. За час війни різні покидьки навчилися дурити людей. Якщо ваша дитина пропала безвісти чи знаходиться в полоні, моліться за неї та не втрачайте надії. Знаю, це неймовірно важко, але, рідненькі, – будьте сильними, – радить мати.
За кожним захисником України стоїть його матір. На День захисника в родину прийшла велика радість – Андрій приїхав додому. Мати чекала його три роки, чотири місяці та чотири дні.
Поради фахівців, що робити, якщо зник військовий
Що робити, якщо ваша рідна людина зникла безвісти на війні, яку фахову, фінансову допомогу можна отримати в громаді, до кого звертатися?
Леонід Кіселар, завідувач сектору з питань ветеранської політики Бессарабської селищної ради.
Адреса: с. Бессарабське, вул. Центральна, 122.
Е-mail: [email protected]
– Наразі в Тарутинській громаді 19 зниклих безвісти. Скільки їх насправді – невідомо, бо інформацію ми отримуємо лише від тих, хто до нас звернувся. До нас вже приходять з оповіщенням від ТЦК про зникнення безвісти. А ми допомагаємо пройти процедуру реєстрації на сайтах «Червоний хрест. Служба розшуку» і вносимо в «Єдиний реєстр осіб зниклих безвісти за особливих обставин». Разом із відділом соцзахисту допомагаємо отримати пільги на комунальні послуги. В Тарутинській громаді діє програма, що передбачає одноразову фінансову підтримку від п’яти до десяти тисяч гривень родинам зниклих безвісти. До Дня захисників і захисниць передбачена фінансова допомога від громади усім родинам військових, загиблих, зниклих безвісти.
Світлана Нєдова, юристка бюро з безкоштовної правничої допомоги.
Адреса: с. Бессарабське, вул. Центральна, 124.
Телефон: 0-800-213-103.
– Якщо ваш рідний зник безвісти на війні, спершу ви маєте подати заяву в поліцію. Можете це зробити навіть телефоном, набравши 102. Потім звертаєтесь в ТЦК. В Бессарабському ТЦК – до Алли Дєнєвої, спеціалістки по роботі з ветеранами та їх родинами. Вона зробить запит у військову частину. У бюро допомагаємо скласти заяви до омбудсмена з прав людини, в Об’єднаний центр з координації пошуку та звільнення СБУ, створити особистий кабінет та подати анкету в Координаційний штаб з питань поводження з полоненими, звернутися до уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, в Міжнародний Комітет Червоного хреста, до уповноваженого Верховної Ради з прав людини, в Благодійний фонд «Право на захист» і заповнити формуляр в робочу групу ООН, також подаємо заяву в Мінреінтеграції для встановлення факту незаконного позбавлення особистої свободи.
Ірина Іванова, спеціалістка із супроводу ветеранів Тарутинської громади.
Адреса: с. Бессарабське, вул. Центральна, 122.
Телефон: (096) 109-98-03.
– Ми допомагаємо зареєструватися в Координаційному штабі, прискорити оформлення виплат – зараз це 50% від зарплати військового, друга половина залишається на його рахунку, він їх зможе отримати, коли повернеться.
У Бородінській громаді супроводом ветеранів займається Антоніна Сорокіна.
Адреса: с. Буджак, вул. Лісова, 11, кабінет «Центр надання соціальних послуг».
Е-mail: [email protected]
Читайте також:
