Ключові моменти:
- Одеська міська рада ігнорує вимогу підписати охоронний договір для козацького кладовища попри його статус пам’ятки місцевого значення, наданий у 2021 році.
- Козацьке кладовище залишається без належного догляду, заростає бур’яном, оскільки влада заявляє про відсутність коштів.
- Відсутність офіційного оформлення землі як історичної території створює ризики для земельних спекуляцій та руйнування пам’ятки.
- Це одне з трьох збережених козацьких кладовищ на Одещині та найстаріше в місті, з унікальними похованнями, що датуються 1791 роком, тобто раніше за офіційну дату заснування Одеси.
- Замість влади про кладовище дбають військові та патріотичні організації, які власними силами проводять прибирання.
Одеська мерія нехтує доглядом за кладовищем попри рішення суду
В Одеській області збереглися три козацькі кладовища. Одне з них – Сотниківське, у самій Одесі, на Хаджибейській дорозі. Воно є власністю громади та перебуває у віданні Одеської міської ради.
Ще у 2021 році Міністерство культури надало йому статус пам’ятки місцевого значення, присвоїло охоронний номер і внесло до державного реєстру. Це означає, що цвинтар підлягає охороні, догляду та утриманню коштом міської громади.
Проте, з 2021 року охоронний договір так і не був підписаний.
– Замість того, щоб виконати вимогу закону і забезпечити пам’ятці належний догляд, Одеська міська рада фактично самоусунулася, – говорить депутатка Одеської міської ради Ольга Квасницька.
Лише після втручання прокуратури суд зобов’язав мерію укласти охоронний договір. Здавалося б, питання вирішене – є рішення суду, його треба просто виконати. Але чиновники зробили інше: вони подали апеляцію.
Тобто витратили гроші громади на те, щоб оскаржити рішення, яке й так відповідає законодавству. Абсурдність ситуації очевидна: замість того, щоб спрямувати кошти на прибирання території, реставрацію надгробків чи встановлення охоронних знаків, влада витрачає бюджет на судову тяганину проти обов’язку, який прямо передбачений законом.
– Більше того, станом на сьогодні навіть не проведена інвентаризація землі кладовища, – розповідає пані Ольга. – Ділянка досі не оформлена як територія з історико-культурним призначенням, що є грубим порушенням норм охорони культурної спадщини. Це створює ризики для збереження об’єкта та відкриває шлях для спекуляцій щодо землекористування.
З юридичної точки зору, бездіяльність міської ради є подвійним порушенням:
- Порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» – адже охоронний договір має бути підписаний із балансоутримувачем.
- Невиконання рішення суду – що може тягнути відповідальність за невиконання судових актів.
У цій ситуації громада не просто втрачає унікальну пам’ятку. Вона втрачає гроші, час і довіру.
Про історію унікального козацького кладовища ми розповідали тут.
Історик вважає, що найстаріше кладовище Одеси під загрозою
– Я кажу це не як чиновник чи керівник, а як історик і одесит, який прожив у цьому місті 56 років, – говорить доктор історичних наук Тарас Гончарук. – За цей час я бачив, як Одеса втрачала пам’ятки кварталами – цілі історичні масиви зникали без сліду. Але найбільше мене болить стан найстарішого кладовища нашого міста.
– Цей цвинтар – унікальний. Тут понад 200 поховань, понад 40 форм надгробків, серед яких є справжні витвори народної архітектури. Деякі могили врізані безпосередньо у вапнякову породу – такого ви не побачите ніде в Україні. Це місце має не лише культурну, а й наукову цінність. І найголовніше – це кладовище офіційно має статус пам’ятки історії. Ми добивалися цього понад 30 років, збирали документи, підключали науковців і громадські організації з усієї України. Нарешті – статус отримано.
Але що далі? За законом, пам’ятка повинна мати охорону. Утримання та збереження пам’ятки є обов’язком міської влади. На практиці ж ми бачимо байдужість.
Чому немає коштів на благоустрій та догляд за Сотниківським кладовищем
Сьогодні територія кладовища занедбана, поросла хащами. Раніше комунальні служби виділяли людей для прибирання, потім лишилися лише патріотичні організації та козацькі товариства, які власним коштом і силами доглядали це місце.
– Тепер багато з тих людей воюють на фронті. І цвинтар лишився сам на сам із байдужістю чиновників, – вважає історик. – Водночас гроші у міста є – викладаються тротуари біля банків, використовується техніка, на що знаходять ресурси. То чому ж немає коштів на благоустрій пам’ятки національного значення?
Тарас Гончарук вважає, проблема навіть не у фінансах, а у ставленні до власного минулого та історії. Раніше міська влада дозволила знищити Перше християнське кладовище, Друге залишилося без належного догляду, то й найстаріше Сотниківське чиновників не дуже цікавіть.
– Я хочу прямо запитати: чи бачив коли-небудь наш міський голова цю пам’ятку? Нехай приїде й подивиться. Бо Одесу люблять не словами, а справами. Інакше ми ризикуємо втратити ще один шматок нашої історії. А всі гучні заяви про «любов до Одеси» – не більше ніж порожній пафос, – резюмує історик.
Військові захищають козацькі могили від бур’яну та російської пропаганди
Систематично рятують від занепаду історичну пам’ятку наші військові.
– Це одне з найвизначніших місць української Одеси. Самим фактом свого існування воно руйнує ворожий міф про те, що Одеса – нібито «русский город», – говорить командир 122-ї бригади підполковник Денис Носіков.
Перші могили з’явилися тут у 1791 році, тобто раніше, ніж імператриця Катерина ІІ нібито заснувала Одесу.
– Ми косимо бур’ян як в окопах на передовій, так і в самій Одесі. Цей бур’ян, що тут, можна порівняти з російською пропагандою – міфами та фейками, якими окупанти засмітили історію міста. Роботи ще багато, але ми зробимо все для перемоги! – наголосив Денис Носіков.
Також наводять лад на цвинтарі студенти-історики та представники різних громадських і козацьких організацій.
Чому важливо зберегти давнє козацьке кладовище в Одесі
Козацькі кладовища – це не просто старі надгробки. Це символ української традиції військових поховань. Сьогодні, коли нові могили захисників з’являються на сучасних цвинтарях, питання збереження цих історичних місць набуває особливого значення. І замість того, щоб створювати там етнографічні парки чи освітні маршрути для дітей і туристів, ми стикаємось із відмовками та бюрократичним саботажем.
Це питання вже давно переросло в правове й суспільне. Якщо посадовці не здатні виконати елементарне – підписати охоронний договір і доглядати кладовище, тоді має постати питання про їхню відповідальність, аж до кадрових рішень. Бо нехтування історичною пам’яттю – це не лише моральна шкода, а й системна бездіяльність чиновників.
Довідка «ОЖ»: про історію козацького кладовища в Одесі
Після знищення Запорізької Січі значна частина козаків переселилася на землі Османської імперії. Вони обрали для життя передмістя Хаджибея, зокрема район Куяльницько-Хаджибейського пересипу. Оскільки пересип завдовжки близько восьми кілометрів постійно затоплювався, козаки селилися на сусідніх височинах – схилах Шкодової гори та пагорба Довга могила.
На схилах Шкодової гори сформувалося поселення Куяльник. Тут у 1809 році було збудовано Вознесенську церкву (нині не збереглася). Саме кладовище виникло ще раніше – приблизно у 1775 році. Найдавніше відоме поховання відноситься до 1791 року, тобто на три роки раніше за початок розбудови Одеси.
Найстарішим вважається поховання Младенця Іоана, на кам’яному хресті якого викарбуваний напис: «ЗДСЪПО / ГРЄБНЪ / РАБЪ / БОЖИ / ІН ХС / МЛДЄНЦЪ ИОАНЪ / РОКУ БОЖИА / 1791».
Читайте також:
