Скаржинський народився того дня, коли війська Суворова взяли турецьку фортецю під Очаковом. Його батько був поранений у цьому бою, і на честь перемоги дав своєму синові ім’я Віктор. За родинною традицією юнак здобув освіту в морському кадетському корпусі, однак відмовився продовжувати військову династію і обрав службу в міністерстві освіти.
Коли почалася Вітчизняна війна 1812 року, Скаржинський за власні кошти зібрав, екіпірував і озброїв добровольчий ескадрон, який воював у складі Південної армії.
Після війни Скаржинський повернувся до Одеси. Маєтності його родини простягалися від Вознесенська до Первомайська. І Віктор Петрович, який мріяв насадити в одеському степу ліси, зайнявся їх розведенням. З-за кордону він виписував рідкісні саджанці і, попри те, що не мав сільськогосподарської освіти, проводив експерименти з висадкою і ґрунтами. Зрештою, він домігся того, що в нашому кліматі приживалися навіть екзотичні рослини.
Крім того, Скаржинський займався вівчарством, виводив нові породи коней, розводив бджіл і саджав виноградники. З його розсадників узято багато саджанців дерев для ботанічного саду.
Місцеві поміщики не вірили в його починання і навіть насміхалися з нього, зате європейці охоче приїжджали до Скаржинського для обміну досвідом.
Віктор Петрович помер у 1861 році.
Через десять років після його смерті одесити вирішили встановити пам’ятник видатній людині. А ще через чотири місяці — 16 червня 1872 року — в Міському саду було встановлено бюст Скаржинського з білого каррарського мармуру. Його автором став петербурзький скульптор Тріскореллі. Це був третій пам’ятник відомим одеситам після Дюка та Воронцова.
У 1930-х роках пам’ятник Скаржинському знесли.
Фото: old.odessa.ua
