Майбутній академік народився у в’язниці
Олександр Богомолець – відомий вчений-медик, основоположник української школи патологічної фізіології, ендокринології та геронтології, засновник перших НДІ медичного профілю, організатор української науки.
Життя цієї нестандартної людини і почалося нестандартно: вона у травні 1881 року народилася у… лазареті Лук’янівської в’язниці (Київ). Його мати входила в керівництво ліворадикального Південно-Руського робітничого союзу, була арештована в січні 1881 року і отримала 10 років каторги. Дитину незабаром передали її батькові.
Свою матір Саша побачив лише 1891 року, коли його батько за допомогою Льва Толстого отримав дозвіл відвідати дружину в Сибіру. Там майбутнє медичне світило заразилося туберкульозом від матері… Незабаром вона померла від цієї хвороби.
Читайте також: В Одесі 8-му Суворовську вулицю назвали на честь Антоновича: ким був цей поляк, який став українцем
Навчання в Одесі
Вчився у гімназії (закінчив з відзнакою), вступив на юрфак Київського університету, бажаючи стати адвокатом. Незабаром розчарувався в юриспруденції та перейшов на медичний факультет, а 1901 року перевівся до Новоросійського університету в Одесі. Свою першу наукову працю опублікував у 1902 році. Під кінець навчання Олександра Богомольця в Одеському університеті у його списку було вже 5 наукових праць.
В університеті він захопився вивченням ендокринології, нервової системи. У 1907 році Богомолець закінчив університет з відзнакою і того ж року став асистентом на кафедрі загальної патології Новоросійського університету в Одесі. 1909 року захистив докторську дисертацію.
Опонентом під час захисту був відомий фізіолог, академік Іван Павлов. Він високо оцінив роботу претендента. Олександр Богомолець став наймолодшим у Росії доктором медицини – тоді йому було 28 років. У тому ж році став доцентом кафедри загальної патології медичного факультету свого альма матер.
Ще на тему: Чиє ім’я носить одеська вулиця Орловська
Створювач патофізіології
Незабаром поїхав у відрядження до Парижа для підготовки до професорського звання. Після повернення був затверджений професором кафедри загальної патології та бактеріології університету, але вже у Саратові.
Тут він із учнями заклав основи нової галузі у медичній науці – патофізіології: сам підібрав штат кафедри, за свої кровні закупив наукові прилади. Одночасно з читанням лекцій проводив дослідження для клінік, приймав хворих, а під час Першої світової війни проводив епідеміологічні дослідження. Одним із перших вказав на зв’язок алергії та імунітету.
У 1918 році професор Богомолець створив першу в країні (Російській імперії) науково-дослідну установу медичного профілю – Державний інститут мікробіології та епідеміології. У Саратові Богомолець розпочав роботу над першим у світі підручником з патофізіології. Робота над ним тривала до кінця його життя.
«Короткий курс патологічної фізіології», опублікований 1921 року, у результаті розрісся до 5-томника. За цю роботу Олександру Богомольцю було присуджено Сталінську премію (1941).
У 1937 році Богомолець зробив свій найважливіший винахід – імунну сироватку, яка прискорювала загоєння ран та активізувала імунну систему. «Сироватка Богомольця» успішно застосовувалася для лікування інфекційних хвороб та переломів. У роки Другої світової вона мала величезний попит у шпиталях.
У 1925 році професора Богомольця було призначено завкафедрою патофізіології медичного факультету московського університету. З 1926 року – творець та керівник відділення експериментальної патології в Інституті Вищої нервової діяльності, а також лабораторії експериментальної онкології.
Брав участь у створенні першого у світі Інституту гематології та переливання крові. Там під керівництвом Богомольця було розроблено унікальну методику консервації донорської крові, яка досі застосовується практично без принципових змін. Тоді ж Богомолець та його учні встановили універсальний донорський характер 1-ї групи крові.
Вас зацікавить: Перейменування в Одесі: дві вулиці назвали на честь «кривавих» лікарів
Президент української академії наук
У 1930 році Богомолець був обраний президентом Академії наук УРСР. Переїхавши з групою учнів до Києва, він створив Інститут експериментальної біології та патології та Інститут фізіології. У Києві він започаткував «Фізіологічний журнал» АН УРСР, організовував щорічні широкі наукові конференції з актуальних проблем медицини. У результаті Богомолець перетворив Київ на один із найпрестижніших наукових центрів СРСР.
Богомолець очолював Академію Наук УРСР у моторошні роки сталінізму. Порятунком від НКВС йому завдячували відомий український демограф Михайло Птуха, основоположник української економічної географії Костянтин Воблий, математик Микола Крилов, фізик-ядерник Олександр Лейпунський, який створив перший в СРСР ядерний реактор на швидких нейтронах. Богомолець також зміг, хоч і не надовго, відстрочити арешт видатного українського історика та сходознавця Агафангела Кримського.
У 1941 році разом з Академією наук УРСР був евакуйований до Уфи, там організував випуск сироватки для лікування ускладнень при вогнепальних пораненнях. У 1944 році за «визначні заслуги в галузі науки, за створення найцінніших препаратів для лікування ран та переломів кісток» удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Навесні 1944 року Богомолець повернувся до Києва, де очолив роботи з відтворення АН УРСР.
На жаль, але зі своїм здоров’ям академік медицини впоратися не міг. 1943 року у нього стався прорив плеври на тлі давнього туберкульозу, яким він заразився ще в дитинстві від матері на каторзі. Повтор у затятого курця Богомольця стався 1946 року. 19 липня його не стало.
Вулицями ще не відродженого після бомбардувань Києва труну з військовими почестями везли на артилерійському лафеті.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
