І сьогодні «Одеське життя» знову запрошує вас завітати на наш старий і добрий Привоз:
– Ніночка, ти з базару? Почім сьогодні зелень?
– Вам євро чи долар?
– Несподівано. Я взагалі, про укрушку і петроп.
– Аааа… І те, і те по сорок п’ять, але можна торгуватися по 42.
– Дешевше померти. А долар?
– Сорок два.
– А євро?
– Сорок п’ять.
– А торгуватися можна?
– Можна. Вам купувати чи продавати?
– Ні, мИне щоб моніторити ситуацію. Ну і як там… базар?
– Та шо там йому буде. Стояв і стояти буде.
– Та… Коли стоїть – це добре.
– А ха-ха-ха… а коли добре стоїть – ще краще.
– Ніночка, а як там на базарі з асортиментом?
– Асортимент нормальний, а от контингент продавців кульгає.
– Та ви шо? Не може бути. Раніше продавці були інтелігентні люди.
– Коли це?
– У 90-х. За прилавок стали і вчителі і лікарі. Увесь світ професури. Я якось зустріла в овочевому ряду свою приятельку, Олену Василівну. Колишній учитель фізкультури.
– Колишніх вчителів не буває.
– Це так. Тож вона так тримала весь ряд. Дисципліна на вищому рівні. На перший-другий розрахуйсь! Жодних обважувань і обрахунків.
– Ну… Нині не той базар… Не той. Сімо, так ви купуєте чи продаєте?
– Кого?
– Кого, кого… петрушку! Зелень, звичайно.
– Ні, поки що притримаю. Нехай курс побільше стане.
– А якщо обвалиться курс?
– Ойц, я вас благаю. Будемо жити – будемо побачити.
Марина ГАРНИК
***
На Привозі торговий ряд. Продаються дублянки. Підходить пишна пані, починає розглядати товар.
– Купуйте, жінко, дуже хороші дублянки, різних фасонів, різних кольорів!
– А з трихуелем є?
– За ваші гроші і з трихуелем знайдемо!
Вибирає дублянку, подає жінці, та міряє, розраховується і йде. Навпроти хлопець продає шкіряні куртки і уважно слухав їхню розмову:
– Покажи мені дублянку з трихуелем, ніколи не бачив?
– Ось дивись – XXXL.
Хочете більше гумору? Таки вам сюди:
