Ключові моменти:
- Селище Котовського почали забудовувати ще у 1950-х роках, і спочатку він складався з приватних будинків, зведених силами самих мешканців
- У 1960–70-х район планували зробити окремим містом, але ці плани так і не реалізували
- «Поскот» обріс власними легендами — від вулиці-примари до «Палермо» і стихійних ринків, що існують десятиліттями
Від редакції
Цей матеріал підготовлений на основі відкритих історичних джерел, міських архівів, усних свідчень мешканців району та публічних досліджень з історії Одеси. Ми свідомо відокремлюємо задокументовані факти від міських легенд, адже селище Котовського — це не лише спальний масив, а й простір живої пам’яті, де реальна історія тісно переплелася з міфами.
Редакція «Одеського життя» багато років працює з темами локальної історії та міського середовища. Ми перевіряємо дати, топоніми й контекст, а також пояснюємо, чому певні міфи виникли й чому вони досі живуть у міському фольклорі. У цьому матеріалі ми не романтизуємо минуле і не спрощуємо складні періоди — натомість намагаємося показати, як район формувався на перетині рішень влади, повсякденного життя людей і типових для Одеси урбаністичних парадоксів.
Саме тому в тексті поруч із фактами з’являються «Палермо», «Поля чудес» і вулиці-примари — як культурні маркери часу, а не як сенсації. Ми вважаємо, що така оптика дозволяє краще зрозуміти, чим насправді є «Поскот» для міста і його мешканців.
Як усе починалося: перші будинки і життя «з нуля»
На Youtube-каналі “Одеського життя” знавець Одеси Олександр Отдєльнов розповів про історію мікрорайону, який в народі досі називають «Поскот» або селище Котовського та розташований у Перисипському районі міста.
Ви дізнаєтеся безліч цікавих історій, серед яких:
- Чому селище Котовського не стало окремим містом?
- Як одеські будівельники мухлювали з кількістю багатоповерхівок на селищі Котовського?
- Де в Одесі є вулиця, якої насправді не існує?
- Де знаходиться власне одеське «Палермо»?
Історія поселка Котовського бере початок на початку 1950-х років. Тоді влада виділила близько чотирьох тисяч земельних ділянок для працівників залізниці та будівельних підприємств. У часи тотального дефіциту люди будували житло власноруч — невеликі будинки для своїх родин, без особливих зручностей, але з відчуттям, що це свій дім.
Саме з цих самобудів і почав формуватися район, який сьогодні є домівкою майже для третини одеситів.
А чи знаєте ви, що саме на Котовського можна знайти вулицю, якої насправді немає? Що це за вулиця така та де вона знаходиться, дивіться у повному відео на нашому каналі!
Зміни у планах та розвиток району
У 1960-х роках розпочався новий етап — активне багатоповерхове будівництво. Поселок Котовського планували перетворити на окреме місто за зразком Чорноморська. Тут мали жити працівники заводу «Центроліт», Куліндорівського промвузла та Аджалицького порту.
З’явилася трамвайна лінія, перші дев’ятиповерхівки та типові п’ятиповерхові будинки. Водночас одеські заводи не могли забезпечити потрібну кількість залізобетонних конструкцій, тому частину матеріалів доводилося завозити з інших міст.
Щоб у звітах усе виглядало «пристойно», висотки зводили переважно вздовж головних магістралей, а в глибині району залишалися п’ятиповерхівки. Так сформувався знайомий і сьогодні контраст забудови.
Чому селище Котовського так і не стало окремим містом
У 1970-х роках від ідеї створення окремого міста відмовилися. Причина була суто прагматичною: Одеса саме отримала статус міста-мільйонника, і відокремлення поселка Котовського означало б втрату цього статусу разом із пріоритетним фінансуванням.
Попри стрімке зростання населення, соціальна інфраструктура довгий час залишалася другорядною. У 1980-х, коли в районі мешкало близько 200 тисяч людей, з розваг тут працювали лише кінотеатр «Зоряний», кафе-дискотека «Парусник» та кафе-морозиво.
Легенди та міські міфи
Окрема сторінка в історії району — це міські легенди. Найвідоміша з них пов’язана з так званим «Палермо». У 1990-х роках сусідні Корсунці мали репутацію осередку наркоторгівлі, а назва закріпилася завдяки популярності серіалу «Спрут». Уже в середині 90-х ситуацію вдалося взяти під контроль, і район поступово втратив кримінальний ореол.
Ще один феномен — стихійний ринок «Дорожка» на вулиці Владислава Бувалкіна. Попри численні спроби ліквідації, торгівля тут триває понад 30 років.
А ще саме на Котовського можна знайти кілька справжніх «Полів чудес», де достатньо перейти дорогу — і ти вже формально за межами міста. Саме такі урбаністичні парадокси і створюють відчуття, що «Поскот» живе за власними правилами.
Сучасний вигляд району
Яким район є сьогодні
Сьогоднішній центр поселка Котовського — Кримський бульвар. Тут зосереджені лікарні, адміністративні будівлі, торгові центри та кафе. Місцеві жартують, що це «Приморський бульвар на стероїдах».
Водночас для району з таким населенням досі гостро бракує великого повноцінного парку — проблеми, яку вже давно вирішили в інших українських містах.
Всі ці та ще багато інших цікавих історій дивіться у повному відео на нашому каналі!
Читайте також:
- Одеські вокзали – неймовірна історія портів і транспортних хабів міста (відео)
- Податок на житло: як одеситам вберегтися від некоректного нарахування? (відео)
- Пам’ятник Висоцькому: чи потрібний він в Одесі – опитування (відео)
