Вже три роки, як ОМКФ не може повернутися додому через російсько-українську війну. Тому якщо фестиваль не їде в Одесу, тоді «Одеське життя» їде на фестиваль!
За декілька днів до: що передувало відкриттю ОМКФ
Початок кінофестивального тижня зазвичай сповнений очікуванням та думками де б дістати чарівний часоворіт зі всесвіту Гаррі Поттера, бо частенько хочеться опинитися на декількох сеансах одночасно. А поки такої здібності немає, завсідники ОМКФ намагаються впхнути усі свої бажаліки в ретельно складений кінорозклад.
Цього разу атмосфера була зовсім інакша. Зранку 8 липня РФ здійснила масований ракетний обстріл, постраждала низка міст. Особливо резонансною стала новина про те, що ракета влучила в дитячу лікарню «Охматдит».
Тож здавалося, що через трагедію якісь із заходів ОМКФ можуть бути перенесені або скасовані. Втім, ніяких змін не сталося. «Через терор та злочини проти людяності [наш ворог] намагається змусити нас відмовитись від своїх цінностей і переконань. Але ми впевнені, що культура — одна з площин, яка береже та плекає ці цінності. Тож ми продовжуємо творити, щоб голос України лунав світом і надалі. Саме тому 15-й ОМКФ відбудеться, попри всі намагання ворога знищити нашу культуру та ідентичність», — зазначили організатори на Facebook-сторінці фестивалю. Також вони наголосили на тому, що цього року фестиваль співпрацює з благодійним фондом «Діти героїв», який підтримує дітей, що втратили батьків через війну. Частина коштів від куплених квитків планують перерахувати фонду.
Читайте по темі: Одеський міжнародний кінофестиваль оголосив повну програму
Без червоного хідника та розкішних вбраннів
Церемонія відкриття пройшла в Конгресно-виставковому центрі Parkovy. Як і минулого року в Чернівцях, кінофестиваль пройшов без традиційного червоного хідника. Гості фотографувалися в спеціальних брендованих фотозонах та давали коментарі журналістам. То тут, то там лунало «Сподіваємося, що наступного року фестиваль повернеться до Одеси!».
Зазвичай добірки із вбранням з червоного хідника ОМКФ мали своїх відданих фанатів, які чекали на хіт-парад вишуканих або не дуже образів навіть більше ніж огляди на фільми. Звісно, кінофестиваль — це перш за все свято кіно, тож за минулих років нерідко лунала критика того, що блогерки та світські левиці перетягували на себе увагу від кінодіячів. Проте втриматися від огляду суконь все одно було важко.
Цього року року гості робили акцент на національних мотивах у вбранні. Тож багато хто прийшов у вишиванках, вишитих сукнях, а також доповнив образ хустками, коралями або іншими аксесуарами, які відображають українську айдентику, наприклад, кульчики у вигляді колосків.
Сумний ювілей ОМКФ: як проходила церемонія відкриття
«Сьогодні — 15 років Одеському міжнародному кінофестивалю і 10 років війни», — зазначила президентка ОМКФ Вікторія Тігіпко у вітальному слові. Зі сцени постійно лунало нагадування про ті події, які зараз відбуваються в країні. Хвилиною мовчання вшанували памʼять всіх загиблих на війні. Ведучі нагадали про страшний обстріл на початку тижня і закликали дякувати лікарям, рятувальникам, пожежникам, волонтерам і всім тим, хто приходить на допомогу під час біди.
Окремий блок присвятили кінодіячам, які доєдналися до сил оборони та виборюють незалежність України на фронті. Режисери Олег Сенцов та Ахтем Сеітблаєв, документалістки Аліса Коваленко та Олена Максьом, драматургиня Олена Апчел, кінооператори Ярослав Пілуцький, Сергій Михальчук та Михайло Шелест, сценаріст Валерій Пузік, актори Олег Шульга, Олексій Триденко, Андрій Фединчик, Дмитро Сова та інші.
Частина з них вже загинула. Євген Шумілов, Олексій, Хільський, Дмитро Шеповський, Олег Бобало-Яремчук, Володимир Чорний, Віктор Онисько, Володимир Строкань — цей перелік не вичерпний, на жаль. Дивлячись на імена тих, хто зараз воює, та тих, хто повернувся на щиті, розумієш, яких втрат зазнає сучасне українське кіно.
Чи на часі: чому сучасне українське кіно важливо?
Питання того, чи потрібно зараз проводити кінофестиваль у воюючій країні, частенько підіймалося нашими читачами в соцмережах. Сподіваємося, що наша маленька одеська делегація зможе відповісти на це питання наприкінці фестивалю, коли ми подивимося представлені фільми і зможемо оцінити ті сенси, які вони несуть.
Чи отримали ми відповідь на це питання під час церемонії відкриття? Як сказала Вікторія Тігіпко, культура продовжується, тому що війна йде в тому числі і за нашу ідентичність, а кіно — є її частиною. Тому команді фестивалю настільки важливо продовжувати робити свою справу.
Також хотілося би навести дуже слушну думку кінодіяча Майка Фіггіса, який цьогоріч є членом жюрі національного конкурсу, а також отримав почесного «Золотого Дюка» за внесок в розвиток світового кіно.
«Дуже важливо, щоб на світовій арені Україну бачили як країну, яка продовжує рухатися вперед попри все. Зокрема в кіноіндустрії. <…> Мистецтво — це найважливіше що у нас є. Це зброя, але це також і ліки», — сказав Майк Фіггіс, зазначивши, що саме в цій ролі фільми стають тим, що рятує душі.
Чи врятує душі Одеський міжнародний кінофестиваль? Побачимо по його закінченню.
Фото: прес-служба ОМКФ
