Зараз ця одеська вулиця в районі Чорноморки по-старому називається Сухоліманною, і – певен – ніхто не страждає від того, що в неї забрали попередню назву – Подвойського. Але ким був Микола Ілліч Подвойський – знати не завадить. Як і те, яким боком він належить до Одеси.
З семінаристів у революціонери
Так ось, народився цей у майбутньому великий радянський державний діяч у 1880 році у родині сільського священика на Чернігівщині. Закінчив духовне училище, а потім навчався у духовній семінарії – зовсім як його майбутній кумир Сосо Джугашвілі, він же Сталін.
У 1901 році вже членував РСДРП, та й був вигнаний з семінарії за антимонархічну діяльність. У період революції 1905 року був одним із керівників страйку текстильників, організовував бойові дружини робітників. За заклики до збройного повстання, який виступав перед страйкарями на площі в Ярославлі Подвойського, заарештували. Але вже назавтра (!) на вимогу понад 3 тисячі мітингувальників поліція його звільнила (хтось може собі уявити подібне за нинішнього російського цареня!?)
Щоправда, трохи пізніше банда чорносотенців за підтримки поліції знатно «відмітила» Подвойського, після тяжких тілесних ушкоджень на якийсь час він припинив свою діяльність. На кілька років вибув у еміграцію (Німеччину, Швейцарію). Наступні 10 років у росії працював із більшовицькою партійною пресою. Восени 1916 був заарештований, у лютому 1917 йому «впаяли» безкоштовну путівку в Сибір, але трапилася лютнева революція.
Читайте також: Знаменита площа Мартинівського та вулиця Загубанського: як з’явилися і куди зникли
Подвойський придумав символ Червоної армії
Подвойський – один із організаторів жовтневої революції, член оперативної трійки з керівництва жовтневим збройним повстанням, а в дні повстання – один із керівників штурму Зимового палацу. У період ліквідації заколоту Керенського-Краснова командував Петроградським військовим округом.
Він був автором символу Червоної Армії – червоної п’ятикутної зірки. А за деякими даними – і ідеологом заснування нагороди, що особливо відзначилися на фронтах Громадянської війни – ордена Червоного Прапора.
У 1917-1918 роках був наркомом у військових справах РРФСР (сьогодні «нарком» звучить вкрай негативно, якщо чути в цьому натяк на наркоманію, але тоді це був цілий міністр – Народний комісар). Одночасно очолював Всеросійську колегію з організації та формування Червоної Армії. Потім на цій посаді його змінив сумнозвісний Троцький. З початку 1919-го Подвойський – нарком військових справ Української РСР, створив на її території кілька військових округів. Але восени того ж року більшовики втратили Україну, а Подвойський – цю посаду.
Ще за темою: Його повісили в Одесі, потім назвали вулицю, а потім усе скасували: історія одного революціонера
З революціонерів до бюрократів
У наступні роки він займався фізпідготовкою призовників до армійської служби, потім, в 1920 році, очоливши Спортінтерн зі схвалення Комінтерну, зайнявся будівництвом мегаспоруди тих часів – Міжнародного Червоного стадіону в Москві.
Це мали бути спортарена на 60 тисяч глядачів, водна арена на 10 тисяч місць, футбольні поля, гірськолижна траса, велотрек, корти тощо. і т.п. У кошторис заклали свою електростанцію, мережу громадського харчування, готелі, лазні, атракціони, театри. Надійшли величезні гроші та будівництво стартувало.
Пройшло «всього» 5 років і 1925-го будівництво… скасували. Зрозуміли нарешті, що ґрунти «ніякі». Почали «підбивати бабки» – і виявились традиційні фінансові порушення. Зловжив довірою Подвойського його заступник, директор – розпорядник фінансів Бабин. За що й сів.
Подвойський начебто не забруднився, після епопеї зі стадіоном був прибудований до Інституту історії партії. З 1935 став пенсіонером. Помер 1948-го. Похований у москві.
Ви також можете дізнатися: Чому в Одесі вже немає вулиці Урицького
Жодної інформації про те, що він хоч одного разу «вшанував» Одесу своєю присутністю, не виявлено. Ось і «досвідос», вулиця Подвойського…
