Вас турбують болі та судоми у різних частинах тіла? Замордували безсоння і слабкість, а обстеження показують, що все гаразд? Варто виключити фіброміалгію – поширене, але маловивчене захворювання. Чому воно виникає, кому загрожує та як лікується, розповіла лікар-невролог вищої категорії Оксана Щитник.
Фіброміалгія: біль без запалення
Фіброміалгія (фіброзит, фіброміозит, фіброміалгіческій синдром) – це хронічне позасуглобове незапальне захворювання.
Особливість його в тому, що незважаючи на яскраво виражений больовий синдром, не відбувається запалення, незворотної зміни або руйнування тканин організму, а також ушкодження внутрішніх органів.
Фіброміалгія частіше виникає у вже зрілому віці, причому жінки страждають на неї приблизно у 8 разів частіше за чоловіків.
У чому причина позасуглобових захворювань
Незважаючи на те, що фіброміалгіческій синдром досить поширений, він досі до кінця не вивчений і причини його розвитку неясні. Деякі фахівці пов’язують фіброміалгію з безсонням, дефіцитом гормону серотоніну, порушеннями у центрах больової чутливості головного мозку, але офіційного підтвердження ці теорії не мають.
Вважається, що в групі ризику знаходяться пацієнти з хронічними захворюваннями суглобів та сполучної тканини, такими як ревматоїдний артрит, остеоартрит, системний червоний вовчак, анкілозуючий спондиліт. Також відіграють свою роль спадковість, надмірне фізичне навантаження, мікротравми, часті чи хронічні вірусні інфекції, дистрофічні зміни м’яких тканин, сильний емоційний стрес.
Основні симптоми фіброміалгії
Фіброміалгічний синдром проявляється у вигляді різноманітних симптомів, що не загрожують життю, але доставляють хворому сильний дискомфорт.
Основний прояв захворювання — генералізований больовий синдром (у різних частинах тіла, а не в області одного конкретного органу), часто у вигляді симетричних осередків. Спочатку больові відчуття виражені неяскраво, але поступово посилюються і нерідко супроводжуються розладом чутливості: відчуттям печіння, поколювання та «мурашок», особливо в кінцівках. Найчутливіші зони — шия, потилиця, плечі, область грудної клітки, сідниці.
Також до частих симптомів фіброміалгії відносяться розлади сну, погіршення пам’яті та уважності, головний біль і запаморочення, скутість м’язів вранці, судоми в литкових м’язах, порушення функції кишечника. Крім того, можуть спостерігатися підвищена дратівливість та тривожність, метеозалежність, перепади настрою, пригніченість та схильність до депресії. Симптоми мають тенденцію посилюватися при стресах, перевтомі, переохолодженні та нестачі сну, а також при скептичному та недовірливому ставленні до проблеми з боку лікарів, близьких та друзів.
Як діагностувати фіброміалгію
Діагностувати фіброміалгію часто важко, оскільки пацієнт скаржиться на біль у всьому тілі, а показники обстежень та аналізів залишаються в межах норми. Тому зазвичай діагноз ставиться з урахуванням клінічних даних, додаткові дослідження призначаються лише у тому, щоб виключити інші хвороби з подібними симптомами.
На користь фіброміалгії говорить генералізований больовий синдром, який непокоїть людину протягом трьох місяців і більше. Також при пальпації фахівець виявляє чутливі болючі точки за відсутності на цих ділянках почервоніння, набряку та локального підвищення температури. Загалом до процесу діагностики можуть залучатись лікарі різних спеціальностей: невролог, психіатр, психолог, ендокринолог, ортопед, ревматолог, фізіотерапевт.
Лікування фіброміалгії
лікар-невролог Оксана Щитник
Специфічних ліків від фіброміалгії немає, лікування призначається комплексне і симптоматичне, з урахуванням індивідуальної ситуації пацієнта. Воно може включати прийом знеболювальних, протисудомних, седативних та покращують сон препаратів. До поширених немедикаментозних методів належать фізіопроцедури, масаж, гідромасаж, акупунктура, санаторно-курортне лікування в сухому та теплому кліматі.
Профілактичні заходи
Також рекомендуються регулярні фізичні вправи на розтягування та аеробні навантаження: швидка ходьба, плавання, їзда велосипедом (в ідеалі слід займатися вранці). Забрати або знизити симптоматику допомагають і дихальні практики, медитації, заняття йогою, психотерапія.
