Село Острівне Одеської області болгарською звучить як «Баба» і тут народився відомий бессарабський поет Петро Бурлак-Волканов. Пропонуємо до вашої уваги невелику розповідь про це село.
Інформація з Вікіпедії
Село Острівне (болгарська назва Бабата) засноване 1817 р. болгарами-фракійцями, переселенцями з північно-східної частини Болгарії. За неперевіреними даними Болгарської енциклопедії, до Острівного переселилися мешканці села Караджа та міста Провадія Варненського округу. Сьогодні воно належить до Суворівської громади Ізмаїльського району.
А я хочу вам розповісти про особливості, які притаманні цьому невеликому поселенню, виходячи зі своїх вражень.
Острівне сьогодні є найменшим за чисельністю населення в громаді (ледь доходить до позначки 500). І слово «найбільше» застосовується до цього села в багатьох випадках. У віці 24 років селом керував наймолодший сільський голова на півдні Одещини. Через те, що людей у селі проживає мало, землі на пай, що належать за законом, випадає багато. Цифри, з цілком зрозумілих причин, не озвучуватиму.
Сільський музей із віртуальною екскурсією
Нещодавно шкільний музей села Острівне став першим серед сільських музеїв півдня Одеської області, яким, завдяки комп’ютерним технологіям, можна здійснити віртуальну прогулянку. Тепер будь-який користувач мережі Інтернет може відвідати музей та ознайомитись з експонатами з будь-якої точки світу.
А музей Острівного справді виділяється багатством експонатів серед музеїв півдня області. Це не офіційна заява, а думка, що ґрунтується на моїх особистих спостереженнях. Тут зберігаються ревізські казки про перших мешканців села та безліч предметів побуту тих, хто жив за часів його процвітання.
Делікатні люди
А ще тут жили найбагатші та найделікатніші люди – саме так у будь-якому куточку Бессарабії відгукувалися про вихідців з Острівного, підкреслюючи їхню інтелігентність. Пояснюється це особливе ставлення, насамперед, відмінним зовнішнім виглядом острівнянців: коли в сусідніх болгарських селах носили повсякденний одяг, що складається з сорочки, домотканих штанів і неодмінно ковпака з овчини, в Острівному хизувалися у витончених костюмах-трійках. Ансамбль завершували обов’язкові капелюх та тростину (бастон — болг.), без яких чоловіки на люди не з’являлися. Ступінь, розважливість та вміння господарювати – що, втім, притаманне всім болгарам – були і залишаються важливими рисами характеру бабівців.
Бабата навіть сьогодні
Це село більше знають як Бабат навіть сьогодні. На Сході слово «баба» додавали до імені визначних духовних осіб, шанованих людей як знак визнання поважного титулу та заслуг. Тож уродженці Островного справді користувалися повагою з давніх-давен.
А ще в цьому селі складали вірші рідною болгарською мовою. Відомий бессарабський поет Петро Бурлак-Волканов прославив малу батьківщину далеко за її межами.
Він видав понад десяток книг, найбільш відомі з яких «Вірність», «Монолог землі», «Рівноденство», «Роки», «Стара гора», «Казки тітки Чичелі».
У 2003 році указом президента Болгарії за вагомий внесок у популяризацію болгарської культури та просвітницьку діяльність Петро Бурлак-Волканов був нагороджений орденом «Мадарський кіннотник» ІІ ступеня.
Не можна не згадати і місцеву церкву, названу на честь Святого великомученика Георгія, і яку, через особливості рельєфу, може бачити кожен, хто проїжджає трасою, Одеса — Рені. Побудована в 1890 році, ось уже 133 роки під своїми склепіннями вона дає втіху, надихає і спрямовує багато поколінь острівнянців.
Сьогодні в селі, що складається з двох вулиць, дуже багато порожніх будинків. Тут слово «най» застосовувати зовсім не хочеться. Однак велика будівля місцевої школи вселяє надію на те, що маленьке, але затишне село зможе повернутись до свого розквіту.
Фото: Дора Дізанова, Анна Мітєва
Читайте також:
- Кілія: найдавніше місто України на Одещині відзначає 2705 років
- Як жили німецькі засновники Арциза показали в музеї просто неба
- Як з’явилася вежа з курантами у стародавньому селі на Одещині
