Продавці Ренійського ринку із подивом спостерігали за незвичайною грацією, що ходила вздовж овочевих рядів. Вона брала помідор, підносила до обличчя, повільно та глибоко вдихала аромат, заплющуючи очі. Поклавши овоч на місце, дівчина брала огірок, яблуко, персик: «Мамо, як вони пахнуть!..»
Так бессарабським ринком ходила балерина Марія Ялома – після року роботи в Німеччині.
Дитинство Маші пройшло у Рені. Тут вона ввібрала весь темперамент Бессарабії. Хореографією почала займатися з п’яти років у дитячому зразковому хореографічному колективі «Конфетті», який створила Ірина Желєзова. З цього колективу при Ренійській школі мистецтв вийшло чимало хореографів та артистів балету.
Вирішивши стати балериною, дівчина з провінційного містечка вступила до Київської муніципальної академії танцю імені Сержа Лифаря. Вона зробила майже неможливе: у п’ятнадцять років уперше стала на пуанти. І змогла наздогнати тих, кого мами водили до балетних шкіл столиці з п’яти років. Маша працювала так старанно, що після закінчення училища отримала запрошення до Національної опери України – найбільшого театру Києва.
Близько чотирьох років Марія Ялома танцювала переважно у кордебалетах, отримувала невеликі ролі. Але була задіяна у всіх постановках, тож виходила на сцену практично щодня. І якщо раптом хтось йшов на лікарняний, Маша могла замінити кожного актора — їй вистачило лише однієї репетиції! Балерина-початківець з феноменальною пам’яттю і музичністю настільки вдало виручала трупу, що їй була присвоєна відразу перша категорія. До статусу соліста Національної опери Марії залишався лише один крок.
24 лютого 2022 року театр було закрито: Київ бомбили. Маша терміново виїхала додому, до Рені, але тут побула недовго, колега запропонувала виїхати до Польщі.
— Це була поїздка, м’яко кажучи, нікуди, — розповідає Марія. – Марно намагалися знайти роботу. І коли мені зателефонувала знайома з пропозицією приїхати до Німеччини, де головний хореограф та балетмейстер Ballet Kiel Ярослав Іваненко – він родом з України – набирав трупу за гостьовими контрактами, я туди помчала на всіх вітрилах. З Ярославом Іваненком ми були знайомі: до великої війни він приїжджав в Україну і в Київській опері ставив балет «Данте», в якому я танцювала.
Але гостьовий договір у Німеччині – це роль в одній постановці, договір на два-три місяці. Марія Ялома старанно працювала і отримувала роль за роллю в різноманітних постановках. Так пройшов перший рік у Європі.
— Спочатку було тяжко, бо в Німеччині вимоги дуже високі, – розповідає наша співвітчизниця. – На тренажі та на кожній репетиції ти зобов’язаний працювати з повною віддачею, як у нас кажуть, на повну ногу. Хореографія цікава, багато неокласики: для мене це колосальний досвід. Трупа в Кілі — суперінтернаціональна: італійці, казахи, кубинці, японці, філіппінці. Дивно, як ми, люди різних культур, які розмовляють різними мовами, знаходимо спільні теми для розмов. Може тому, що ми люди мистецтва?
Марія Ялома — надзвичайно емоційна балерина, вона вживається в кожну роль.
— У Німеччині вважають, що це не обов’язково, там закладають емоції в саму хореографію, рух тіла, — розповідає артистка. – Але, я думаю, глядачі дивляться балерині у вічі, в душу.
Марія Ялома
Марія розповідає, що театр у Німеччині такий самий популярний, як і в Україні – у залах майже немає вільних місць. Але відмінність у тому, що у Німеччині серед глядачів чимало меценатів. Німці постійно роблять пожертвування на утримання трупи, на придбання пуантів, балетних туфель та багато іншого.
— Є навіть традиція проводити фуршети: шанувальникам театрального мистецтва дуже цікаво особисто поспілкуватись із нами, артистами балету, — розповідає Маша. — Після останньої такої зустрічі німкеня, з якою ми просто побалакали, надіслала мені гарний конверт із купюрою та записку: «Будь ласка, зробіть для себе щось приємне».
А що може бути приємнішим, ніж поїздка додому.
— Не плакала я давно, але коли зайшла до батьківського дому, у мене самі потекли сльози, — каже балерина. — Батьківщина для мене це її запахи. Повітря Бессарабії – воно таке тепле, смачне. Тут яблуко пахне яблуком. Якщо це персик на дереві в твоєму саду, то за нього ще треба поборотися з якимсь богомолом, який у листі чекає на свою здобич, або потіснити павука, який так намагався сплести свою мережу. Життєвість – неймовірна, я вже й забула, що це таке.
На побуті будинку Марія відвідала бабусю, дідуся, могилу батька і, звичайно, пройшлася з мамою берегом Дунаю. Намагаючись взяти з собою до Європи якнайбільше тепла.
Читайте також:
- Гроші на п’ять дронів зібрали на благодійних концертах у Придунав’ї
- Благодійний вечір живої музики на користь ЗСУ пройшов у Балті на березі річки
- Юна співачка з Балти дала благодійний концерт на користь ЗСУ
